Шантрапа

Пригадую, хтось у школі розказував нам, що слово "шантрапа" утворилося від французького ne chantera pas — "не співатиме". Стосувалося це начебто оперових статистів, які не мали вокальних даних і лише створювали на сцені видимість величезного хору. Потім я вичитав, що насправді те слово походить від чеського ?аntrосh — "брехун", "шахрай", а тамте своєю чергою від німецького santrocke — "шахрайство".

Тарас Чорновіл нещодавно неабияк мене потішив, обізвавши тим призабутим словом усю українську владу. Тобто не зовсім усю, а лише на рівні голів райадміністрацій та керівників силових структур. Проте й тим, які вище від нього, теж перепало. Навіть президентові — за те, що "дав шантрапі вольницю" і вона тепер "зірвалася з цепу".

Він міг би керувати якоюсь компанією з продажу програмної продукції

Як на мене, то всі вони зірвалися з цепу. Але Тарасові, звісно, видніше. Я лише не збагнув, котре із двох значень слова "шантрапа" він мав на увазі. Мені подобається перше — оперне. Але до української влади, здається, більше пасує друге.

Кілька днів я переймався цим болючим питанням. Аж доки один мудрий американець, провівши півдня на Банковій, не розвіяв у газетному інтерв'ю моїх сумнівів:

— Люди в Адміністрації Януковича непогані, — поділився він враженнями. — Можливо, їм бракує трохи освіти, і вони дещо провінційні. Можливо, не знають усіх законів чи Конституції. Але вони не холоднокровні вбивці.

Мені після цього зразу відлягло від серця. А надто коли той американський добродій додав, що в нас не лише президент о'кей, а й начальник таємної поліції — хоч куди: "Він розумний, молодий і міг би керувати якоюсь компанією з продажу програмної продукції в Америці".

Шкода лиш, що Путін не послав їх усіх туди — замість Анни Чапмeн.