Навколо "національного проекту" з імпорту скрапленого газу в Україну виник міжнародний скандал. Влада поширила на весь світ завідомо неточну інформацію про своїх партнерів по угоді. Оголошуючи мільярдний проект, чиновники готувалися не більше, ніж вокзальний аферист, який вигадує казочку для заспаного пасажира з райцентру.
Українець, який хоче отримати невеликий кредит, подає до банку десяток документів із детальною інформацією про свій бізнес, сім'ю й статки. Ці папери перевіряються місяцями. Якщо потенційний позичальник напише неправду в одному з документів, йому не дадуть кредиту в жодному банку. Якщо західний бізнесмен збреше про свою діяльність владі чи журналістам, він може перекваліфіковуватися на двірника.
Але якщо ти Владислав Каськів чи Микола Азаров, і витрачаєш 1,151 млрд. грн. державних коштів – на кредитну репутацію, здається, можна плювати. 26 листопада в Кабінеті Міністрів урочисто запустили проект імпорту скрапленого газу (LNG) в Україну морським шляхом. За командою прем'єра розпочалося будівництво газопроводу коштом держкомпанії "Укртрансгаз".
А керівник Держінвестпроекту Каськів перед телекамерами підписав угоди про співпрацю з іспанською та американською компаніями. Йшлося про створення міжнародного консорціуму, який знайде зовнішнє фінансування для імпорту, закупить пловучий термінал з регазифікації і завантажить його танкерними поставками з різних країн.
Вже наступного дня з'ясувалося: влада не знає точну назву однієї з цих компаній. В репортажах з урочистостей названа іспанська Gas Natural Fenosa та її представник Jordi Sarda Bovehi. Урядовці й раніше називали цю компанію як потенційного партнера. Однак фірма з такою назвою – іспанський енергетичний гігант – невдовзі заявила, що жодних планів щодо українського терміналу не має. Аналогічну заяву оприлюднила її "донька" Enagas, про яку також згадували вітчизняні посадовці. Про конфуз написали провідні світові ЗМІ, задаючись питанням: як Україні знайти кредити на проект терміналу, і чи не вкрадуть їх олігархи?
Станом на вечір 28 листопада, дитяча позиція влади виглядала так: ми більше року офіційно співпрацювали з іспанцями в цьому проекті, але тепер їхня материнська компанія чомусь це заперечує.
Згідно із законодавством, подібні проекти мають ретельно перевірятися низкою державних і незалежних структур. В тому числі такими грізними, як Департамент СБУ з контррозвідувального захисту економіки та Служба зовнішньої розвідки. Мали бути встановлені не лише точні назви всіх фірм у проекті, а й імена собак їхніх керівників. Однак насправді причетні чиновники, здається, не користувалися навіть Гуглом.
Ми розпочали власне розслідування, і абсурдність урядової позиції стала очевидна вже за годину. Іспанська Gas Natural Fenosa Engineering, в якої Держінвестпроект закуповував послуги, – це скромна інжинірингова фірма зі штатом у 508 осіб. Вона дійсно розробляє енергетичні проекти в країнах третього світу (де на неї працює загалом 81 співробітник). Однак ця фірмочка не володіє терміналами, заводами чи суднами: нічим, під що їй могли б дати кредити на український проект вартістю 846 млн. єврів. На відміну від величезного монополіста Gas Natural Fenosa – до якої інжинірингова контора входила раніше, разом з десятками інших фірмочок.
Ми поки не з'ясували, які ж нині стосунки між цими двома організаціями (останні відкриті відомості стосуються 2007-го року) і владою України. Їх офіси й Інтернет-сторінки знаходяться за різними адресами. Однак вже зараз можна окреслити основні версії пояснення скандалу. Якщо енергетичний гігант Gas Natural Fenosa спростовує свою співпрацю з Держінвестпроектом через колишню афілійовану фірму – він або втратив зв'язок із цією фірмою, або від їх імені в Україні діють шахраї.
Остання версія видається актуальнішою. Владислав Каськів впевнено називає своїх контрагентів з Gas Natural Fenosa: це Thomas Reukauf та Jordi Sarda Bovehi. Однак ці люди не згадуються на сайтах обох (!) названих Каськівим компаній; одна з них вже оголосила Bovehi самозванцем. Найближчий до енергетики Thomas Reukauf, якого ми наразі знайшли – клерк у німецькому доброчинному фонді при газовій компанії.
В цивілізованій країні виявлених нами невідповідностей було б достатньо для звільнення урядовців, які поширили хибну інформацію на публіку. Адже переобтяжена боргами країна вклала кошти стратегічної держкомпанії в спорудження комерційного об'єкту, який невідомо хто й коли буде використовувати. А рішення про цю інвестицію приймала, спираючись на думку сумнівних іноземців. Принаймні, саме так нині виглядає офіційна версія влади.
Це говорить не про безперспективність самого проекту LNG-терміналу в Україні (необхідність якого не викликає сумнівів). А про те, що вітчизняні чиновники чхали на своїх зарубіжних кредиторів, у яких вони напружено шукають нових позик. Цікаво: чи є таке чихання офіційною позицією Президента Януковича – іменем якого реалізуються й фінансуються "національні" проекти Владислава Каськіва?
3 
1
Комментарии
25