"Тіньові власники були за кожним олігархом. Ахметов – не виняток"

НА АКТИВИ ВЧОРАШНЬОГО "ГОСПОДАРЯ ДОНБАСУ" ПРЕТЕНДУВАТИМУТЬ БАГАТО ЛЮДЕЙ. ЗОКРЕМА, ОЛІГАРХИ, ЯКІ ПРИСЛУЖИЛИСЯ НОВІЙ ВЛАДІ – ВВАЖАЄ ПОЛІТИЧНИЙ ЖУРНАЛІСТ ЮЛІЯ МОСТОВА

В одному з ваших інтерв'ю 1997 року тодішній прем'єр Павло Лазаренко вперше публічно згадав Ріната Ахметова.

– Я була у складі української делегації, що поверталася з робочої поїздки до Єгипту. Й поза рамками інтерв'ю запитала в Лазаренка: "Хто другий в країні після вас?" Він перепитав: "Ти маєш на увазі по грошах чи по силі?" Відповіла: "Я так не диференціювала. Добре, по силі хто другий?" Він не замислюючись сказав: "Рінат". Тоді я вперше почула це ім'я. То був квітень 1997 року. Перепитала: "Хто це?" Лазаренко відповів: "Ти просто взагалі не розумієш розкладів на Донбасі. Під ним ходять або 800, – уже не пам'ятаю, – або 8 тисяч шабель. Він повністю тримає регіон у своїх руках". Коли уточнила в Лазаренка, а хто по грошах із ним рівний, він закотив очі, порахував і сказав: "Гетьман і Ющенко". Але я про це ніколи не писала.

Пізніше перепитала в наближених до президента Кучми людей – Олександра Волкова і Вадима Рабиновича, хто такий Рінат. Відповідь була приблизно така: "Та це дрібний рекетир, який возить за кордон металобрухт. Не звертай уваги". Але виявилося, що Павло Іванович був правий.

Оточення Кучми справді вважало Ахметова дрібним рекетиром?

– Він був дуже впливовою людиною, але не монопольно. Думаю, Ахметов завжди, а тим більше в ті часи, умовно публічно виражав інтереси групи людей. Із різним, у тому числі з кримінальним, досвідом. Це був айсберг, а Рінат Леонідович – його верхівка. Врешті-решт, як кожен український олігарх. Хтось виходив на самостійніші рейки, розрахувавшись із партнерами, або поховавши їх, а хтось і тепер залишається таким колективним уособленням. Тіньові власники були за кожним олігархом. І Ахметов – не виняток.

Що з ним буде далі?

– Він зараз у дуже важкій ситуації. Його бізнес повністю залежить від Києва. Рінат успішний там, де в нього є монополії. Київ, якщо займеться реформами, має утворити конкурентне середовище. Тобто знищити монополії, що є не тільки в Ахметова, а й у Фірташа, Коломойського та інших. А ще тарифи, які узгоджує Київ, дотації, які Київ дає на вугілля, – якщо тут наведуть лад, то прибутки Ахметова значно зменшаться.

Другий важливий момент: великі ринки збуту з металургії – у Росії. Тому Ахметов ретельно оминає будь-які згадування про неї як про агресора. З другого боку, якщо говорити про електроенергію, життя родини, про серйозні активи, нерухомість, то для нього важливі й Європа та США. В Ахметова не відкрита американська віза, але серйозне майно він там має.

Рінат втратив ауру, міф, довіру в своєму материнському регіоні – на Донбасі. Сьогодні йому не дуже є на кого спертися в країні. Головною підтримкою Ахметова є прем'єр-міністр Арсеній Яценюк. Їх пов'язують давні зв'язки. Та й Петро Порошенко поки що – не ворог. Але цього може бути недостатньо, бо на його активи претендуватимуть багато людей. Зокрема, олігархи, що прислужилися новій владі.

Як колись казав у інтерв'ю "Дзеркалу тижня" Ігор Коломойський: "Життя – це супермаркет. Але пам'ятай, що каса – на виході". Втім, про це варто пам'ятати всім представникам олігархічного цеху.