– Уявіть, вони навіть домовилися з місцевою владою і залізницею. Усі, хто поставить фестивальну печатку на залізничному квитку, назад їхатимуть безкоштовно, – нахвалюю улюблений фестиваль новим знайомим у потязі до Будапешта.

На Sziget їду вчетверте. Щороку знаходжу собі тут приятелів, найчастіше українців. Мирослав працює офіціантом в одному з ресторанів Ужгорода. На Sziget'і буде вперше, так само вперше – за кордоном.

Фестиваль триває шість днів, має кемпінґові містечка по всьому острову Обудай на Дунаї посеред Будапешта. На вхідному контролі – довжелезні черги меломанів із різних країн. У всіх за плечима рюкзаки зі спальниками, наметами. Ювілейний, 20-й, Sziget ­зібрав близько 400 тисяч відвідувачів.

У мене бабла нема. Сам квиток 200 євро

На пропускному пункті охоронці перевіряють вміст наплічників. Заносити на острів спиртне й скляну тару заборонено. Із наплічника Мирослава витягають пляшку закарпатського коньяку, літрову горілку, півлітровий лікер та велику банку Nutella. ­Мирослав намагається сваритися, але охоронець показує на правила.

– У мене бабла нема, щоб тут бухати. Сам квиток 200 євро. Думав, своє питиму. Все, пропав фестиваль, – каже засмучено.

Наступні п'ять днів тільки й згадував про свій алкоголь. Тверезий і понурий лягав спати в наметі опівночі, хоча концерти тривали до ранку.

Тиждень потому зустрічаю Мирослава на фестивалі "Захід" неподалік Львова. Він – п'яний і дуже задоволений. Стрибає та кричить під херсонський гурт "Роллік'с". На виступі рок-монстрів Korn в Угорщині він був набагато спокійніший.

– Прикинь, я проніс три пляшки горілки, і хоч би хто слово сказав. Не те, що мадяри зі своїми дебільними правилами. Потусуюся на всі сто!

Квиток на "Захід" коштував 200 грн, але потусував Мирослав таки на сто. Як і в Угорщині, половину фестивалю провів у наметі.

×