– Забирай пять магнитов на доллар и сувенир по самой низкой цене, – продавець крамниці у Шарм-ель-Шейху Хамід пакує нам виготовлену вручну лампу. – Все распродаю, уезжаю в Каир.
Ми з чоловіком шостий день відпочиваємо в Єгипті. Побували в заповіднику Рос-Мохамед, покаталися на верблюдах, пірнули у Блакитну Діру. Перед поїздкою пообіцяли одне одному не говорити з російськими туристами про політику. Зате з єгиптянами спілкуватися цікаво: вони також після революції обирають президента.
– Я буду голосовать за Ас-Сиси, – показує фотографію кандидата в президенти Хамід. – Он – военный, наведет порядок. Сейчас мало туристов, хотя сезон начался. Боятся. А будет хороший президент – будут туристы, будет работа, будут деньги.
Щоб проголосувати, Хамід зачиняє крамницю на тиждень і їде в Каїр, звідки він родом.
– Убыток – страшный, – закочує очі. – Может 2, может 3 тысячи долларов.
– Не їдь. У нас теж не всі голосують, – каже мій чоловік.
– Мы два года боролись, чтобы нам позволили выбирать президента, – пояснює Хамід. – Ты знаешь, что в каждой пятой семье кто-то пострадал на площади Тахрир? А я не поеду голосовать? Тогда все будут говорить, что Хамид – шелудивый пес.
В Україну повертаємося якраз перед 25 травня, у неділю – голосуємо. Наступного дня знайома хвалиться, що не голосувала, бо була на дні народження в куми в іншому місті. Аби не сваритися, не сказала, як би її назвав Хамід. Але дам прочитати цю колонку.
2 
1
Комментарии