"Как можно запретить русский мат? Это одно из самых великих изощренных изобретений русского народа, его нельзя перевести на другие языки", – обурюється російський кіногуру Микита Михалков.

В їхній культурній тусівці майже траур. Президент Путін підписав закон про заборону лайки в кіно, літературі та пресі. З липня на порушників чекають величезні штрафи. Нові фільми просто не потраплять на великі екрани. У кількох картинах довелося перезнімати сцени. А нецензурні вислови замінити словами типу "йо-майо", "та ну его" чи "урод".

– Государство вмешивается в ­интимную жизнь граждан. ­Запретить говорить – это уже всё, – кажуть тамтешні режисери.

– Но "В бой идут одни старики" и "Кавказскую пленницу" как-то снимали без мата. И хорошо вышло, – заперечують чиновники.

Але більшість сходяться на думці, що фільми й література без мату будуть нецікаві споживачам. Бо не відображатимуть справжнього життя.

Через Росію я почала матюкатися. "Ху… ло" стало для мене звичним словом. Цим епітетом я наділяю не лише російського президента, а й їхніх депутатів, консулів і послів. Я легко римую "сепаратисти" з двома, а то й трьома нецензурними словами. Коли заходить мова про воєнні дії в Україні – не можу стриматися, аби не послати окупантів на три заборонені в Росії букви.

Чоловік на мене дуже свариться. Пообіцяв не говорити, доки не перестану лаятися.

– Це все росіяни винні, – викручуюся. І обіцяю, що перестану, коли війна закінчиться.

У відповідь чую все, що коханий думає про мою ідею. Не всі слова знаю, але всі – розумію.

×