Нічого не боїться

– Шахрайка безсовісна. Я ж їй ледве не щодня давала по 5 гривень. Жаліла, бо така молода, а вже каліка, – обурюється літня жінка.

Понад годину сидимо в черзі під кабінетом у львівське комунальне підприємство. Від нудьги показую їй на телефоні відеоролики. У соц­мережі знаходжу один про місцеву жебрачку. У дівчини викривлені в різні боки ноги. У руках – ціпок і картонна табличка з проханням допомогти на лікування. Її часто бачать біля храмів і в історичному центрі Львова. Хтось зумів зняти, як дівчина йде на "роботу". Від інвалідності – ні сліду. Лише прийшовши на місце, стає в позу і простягає руки. Кросівки вдягає навпаки. Так ноги здаються кривішими.

– Ні Бога не боїться, ні людського осуду, – каже жінка. – Побачу її ще раз – плюну в обличчя.

Заходить у кабінет. За 15 хвилин – моя черга. Працівники обговорюють попередню відвідувачку.

– Це ж треба до такого додуматися – виписати з квартири на вулицю старих свекрів! В обох по 50 років стажу і пенсії високі. То їй, бачте, субсидія не виходила. Нічого не боїться – ні Бога, ні закону.

×