– Комуністів пережили й коронавірус пройдемо. Та кошик усе одно посвятимо, – говорить Петро Іванович.
Збирається на Пасху до храму. Не зважає на домовленість Кабінету міністрів і церков, за якою всі святкові служби відбудуться без вірян. Греко-католики, православні та римо-католики транслюватимуть літургії в інтернеті.
– Посповідатися можна й удома. Бог щиру молитву скрізь почує, – долучається до розмови його дружина Ярина Павлівна. Вмовляє чоловіка не йти проти закону.
– А ти пам'ятаєш, як комуняки церкви валили і хрести пиляли? Темні часи були. А ми не злякалися і не пішли проти Бога, – не вгаває чоловік.
Дізнаюся, що старшу доньку подружжя хрестило таємно. Петро Іванович домовився зі священником, аби той приїхав до них додому. Ярина Павлівна тоді працювала на державній службі. Якби там дізналися про хрестини, могла втратити роботу чи потрапити під товариський суд.
За наступні кілька днів Петро Іванович із гліцерину та самогону робить антисептики для рук, жінка шиє марлеві маски. Безкоштовно роздають родичам і сусідам.
У неділю пенсіонер бере 3-літрову банку з антисептиком, надіває маску та рукавички й іде з дому. Повертається в обід.
– Буде діло! – потирає руки. – Батюшка сказав, вирішить питання з освяченням пасок.
– А як ти домовився? – питає дружина.
– Як-як. Так само, як і за старшу дочку
2 
1
Комментарии