"У Греції багато знайомих нам слів вживають не в тому контексті. Наприклад, у туалетах є таблички, щоб не кидали хартій в унітаз. Трапеза – це банк. А слово "просфора" на кожному кіоску позначає спеціальні пропозиції", – пишу в листівці з Афін до Львова. Друг їх колекціонує і канючить перед кожним від'їздом. Тільки щоб без конверта. А тут у нього ще й день народження. Треба слати.
В неділю афінська пошта не працює. Не тільки пошта – зачинені навіть супермаркети в туристичному центрі. Зате в понеділок потрапляю до "Пошти Еллади" на головній площі Синтагма. Одночасно зі мною жінка за столиком розмовляє ще з трьома клієнтами. З неуважності або умисне змушує купити зайву марку. Не дає вибрати листівку. Повільно витягує по одній, від найгірших. Підписую і кидаю у скриньку надворі.
За хвилину розумію, що не вказала адреси. Зазвичай пишу її на конверті. Занурюю руку по лікоть до скриньки і нишпорю – а раптом дістану своє? Руку ріже залізна шторка, а коханий сварить і лякає поліцією. Патрульні саме прямують у наш бік.
Крізь сльози розглядаю листівки на сувенірному кіоску. Вони красивіші й удвічі дешевші, ніж на пошті. Підписую нову, цього разу по марку йде чоловік. Вже зовсім без настрою кидаю її до знайомої скриньки із силуетом Гермеса.
Утретє потрапляю сюди вже надвечір. Листів ще не виймали.
"Дорогий грецький листоношо, – пишу в записці англійською. – У вашій країні таке смачне вино, що я кинула листівку без адреси. Тому пишу її тут. Надішліть, будь ласка, до України".
До сумлінності грецьких листонош чоловік поставився скептично. Сказав, що зайвих рухів не робитимуть. Я ж сподівалася на свої зізнання в любові до Греції. І додаткову марку, яка виправдовувала зайві рухи. Вірила до останнього.
Але до Львова прийшла тільки одна листівка. З адресою.
2 
1
Комментарии
5