- Скачав повний архів однієї з електронних бібліотек, - написав мій друг Микола. Тієї, що має сервер в Еквадорі й де пірати виклали новий роман Ліни Костенко. В архіві понад 150 тисяч текстів. - Хай лежить, про всяк випадок, поки не прикрили. Хоча, щоб прочитати, життя не вистачить. 52 гіга. Якщо читати по книжці в день, знадобиться більш як 400 років.

Микола запевняє, що електронні книжки для нього набагато зручніші. Але все одно, не знає навіщо, купує паперові. Якось у Бостоні цілий день носив 30-кілограмову сумку з літературою. Не міг залишити її ніде перед літаком. Митників не здивував забитий новими кросівками багаж його колеги. А навіщо везти за океан книжки - не зрозуміли.

Мій коханий нещодавно придбав рідер. Віталій читає "Сонячну машину" Винниченка, я - "Сказку о Тройке" Стругацьких. Купувати собі окрему "читалку" не поспішаю. Сучасна українська література, якою цікавлюся найбільше, не у фаворі серед інтернет-піратів.

На вихідних повернулася додому з "Книжкового арсеналу" з двома важкими пакетами. Розглядаючи трофеї, зрозуміла, що заради текстів придбала тільки частину книжок. Наприклад, нову Кокотюхи - про конотопського міліціонера і стару Домонтовича - "Дівчину з ведмедиком", про українську Лоліту. Шукала ще "Улісса" Джойса. Але російською не продавали, а українською поки не переклали.

А от казку Марка Черемшини "Чічка" і "Слово о полку Ігоревім" видавництва "Веселка" купила завдяки картинкам. У "Слові" полонили ілюстрації Георгія Якутовича. А ще поруч із сучасним перекладом подали оригінал поеми. Не знаю навіщо він мені, але хай буде. Навряд чи наша американська "читалка" підтримує давньоруську.

×