– За что? За то, что мы были настоящими коммунистами? – цитує російською ­передсмертну записку Миколи Хвильового архітектор автор "Глобуса Харкова" Максим Розенфельд. На фестивалі BookFest веде екскурсію "Харків літературний". Видершись на невеличкий пеньок біля будинку "Слово", розповідає про його мешканців-письменників. Рука його весь час згинається і розгинається, наче указка. Здалеку екскурсовод нагадує воскреслого вождя пролетаріату.

– А вы что, коммунист? – зупиняється сивий перехожий, на вигляд років 70.

– Абсолютно нет! – відповідає Максим. – Это я цитирую Хвылевого.

– Зачем же вы пропагандируете коммунизм? Слова тут такие говорите, людей собрали, – не вірить сивий.

– Мужчина, вы себе шли куда-то, так и идите дальше. Либо оставайтесь, у нас здесь экскурсия "Харьков литературный", – каже жінка в крислатому капелюсі.

Перехожий мовчки чухає потилицю, збираючи довкола напружені погляди. Піти по своїх справах чи долучитися до нас, кого щойно назвав комуністами? Спітнілий лоб морщиться, ноги перебирають на місці. Не йде.

– Улица Красных писателей сейчас называется улицей Ярослава Галана. Очень показательно, что вся эта история с Мыколою Хвылевым произошла именно на ней. Галан был главным оппонентом Хвылевого, – робить паузу Розенфельд.

Замість нього, слухачі зосереджують погляди на сивому – ще стоїть.

– В составе Австро-Венгрии украинские писатели наоборот – видели свое будущее во взаимодействии с Россией. Для них реальным врагом было Австро-Венгерское правительство. Они сидели не в российских, а в австрийских тюрьмах. Также испытывали дискриминацию в вопросах языка, культуры, – продовжує гід. Розповідає про дружину Галана, що була членом Компартії Західної України, але вчилася в Харкові. Її розстріляли. Хто? Комуністи. При слові "комуніст" і всіх однокореневих я повертаю голову назад і шукаю в натовпі сивого. Досі з нами, не пішов.

Історія завершується вбивством Галана. Хтось завдав 11 ударів сокирою. За однією з версій – представники УПА. За іншою – справжні комуністи.

×