Щур і білочка

Чим відрізняється щур від білочки? У неї кращий піар. Згадати цей старий жарт примусила хвиля захоплення української футбольної спільноти після виграшу нашої національної команди в Португалії – 2:1. Одразу після матчу Андрія Шевченка оголосили генієм тренерської думки, який створив найкращу збірну в історії українського футболу.

23 роки тому Україна на тому самому стадіоні перемогла Португалію в поєдинку світового відбору з тим самим рахунком і вийшла на перше місце у групі. Випередила й Португалію, й Німеччину. Але тоді ніхто чомусь не оголошував тренера збірної Йожефа Сабо генієм.

Чому? Бо тоді ми ще не забули, що збірна Радянського Союзу, в якій 90 відсотків – українці, ледь не стала чемпіоном Європи-1988. Програла тільки у фінальному матчі. Саме такою була планка наших футбольних очікувань. І виграш лише у відбірному турнірі вважали нормою, а не великим досягненням.

Відтоді з лідерів європейського футболу ми перетворилися на посередність, для якої будь-яка міжнародна перемога – навіть над Люксембургом чи Литвою – стає приводом для ейфорії. Поспішаємо тішитися хоч якимось успіхом, знаючи, що в будь-яку мить наша футбольна збірна може перетворитися із симпатичної білочки на потворного щура. Бо біологічно щури та білки – практично брати. Це легко побачити, відрізавши білці хвоста. А може, буде не так: наші професійні піарники за останні десятиліття досконало навчилися зображати поразки перемогами й навпаки, залежно від поставленого завдання.

А якщо серйозно, то гра національних збірних настільки слабша за футбол провідних європейських суперклубів, що успішно виступити на Євро-2020 може практично кожна команда. А потім бути піднесеною ледь не до небес, як це було на Євро-2016 з Ісландією, яка на Євро-2020, найімовірніше, не потрапить. Видно, хвіст десь загубився