Колектори

Уранці задзвонив мобільний.

– Ваш борг мобільному оператору "бла-бла-бла" переданий колекторам, – сказав телефонний робот. – Передзвоніть за таким-то номером.

Я не зрозуміла. Який борг? Яка компанія? Хто телефонував? Але після третього-четвертого дзвінка робота згадала, що півроку тому подружка купляла контрактний номер на моє ім'я.

– Ой, пробач, – перепрошує вона. – Я ту "сімку" загубила. Так і не користувалася нею. Зараз узнаю, скільки заборгувала, і заплачу.

З'ясувалося, несплата за рахунком справді є – 73 гривні. Через цю суму мій номер телефону й потрапив до колекторської контори, що вибиває борги.

Наступного дня 73 гривні сплатили, колекторів про це повідомили, але робот дисципліновано надзвонював ще кілька днів. Так дістало, що поділилася цією історією в Facebook. Виявилося, колекторські компанії дістають десятки моїх знайомих. Хто 50 гривень винен, хто – 100.

Пригадала, як торік теплого літнього вечора на порозі моєї квартири з'явилась незнайомка на ім'я Лєна. Вона щойно прилетіла з Нью-Йорка. Мою адресу роздобула в нашого спільного знайомого, який вирішив, що Лєна може трохи пожити в мене. 24-річна дівчина була родом із Луганська. У рідному місті колись працювала перекладачем у шлюбній агенцїї. Туди якось завітав американський фінансист Роберт Флетчер. Той самий, що зараз сидить у Лук'янівському слідчому ізоляторі, має кримінальну справу на 100 томів і збудував фінансову піраміду, зібравши зі вкладників 50 мільйонів доларів. Лєна пішла працювати до нього помічницею. Каже, заробляла 30 тисяч доларів на місяць. Купила в кредит квартиру в елітному будинку на кримському узбережжі. Потім піраміда луснула. Виплачувати кредит стало нічим.

Доки Лєна жила в мене, їй по 50 разів на день дзвонили з колекторської контори. Телефон не вгавав годинами. Але, дивина, колектори діставали Лєну не через мільйонний кредит на квартиру, а через непогашену позику на ноутбук.