Вперше за три роки змушений був шукати житло в Києві. В попередній квартирі 1977-го повісився власник. Потім у його сина там стався серцевий напад. Іншого знайшли забитим на вулиці. Тепер і з моїм другом щось незрозуміле відбулося. Звісно, він живий. Але наші шляхи розійшлися.

"Зніму непрохідну кімнату в дво- трикімнатній квартирі. Бюджет – до 2,5 тисячі гривень. Не більше 10–15 хвилин пішки від метро", – залишаю повідомлення у групі пошуку житла на Facebook.

За два тижні одна людина відписала. Але 3 тисячі і сім'я з двома маленькими дітьми в сусіди мені не підійшли.

Щодня переглядаю десятки оголошень на сайті OLX. Скрізь – із літньою хазяйкою, сім'єю у віці, або трьома-чотирма людьми в квартирі. Але я хочу з хлопцем, двома, чи молодою парою. Активними, успішними й цілеспрямованими. Знайшов таких. Але власник – релігійний. Гостей пускати не дозволяє. В іншій квартирі два хлопці живуть, сказала рієлторка. Виявилось: троє в одній кімнаті й жінка – в іншій. На Лівобережці: 2 тисячі гривень, від метро – 4 хвилини. Супер! Але, ну, не житлова кімната – двері ледь закриваються, меблі старезні, простору мало.

Колега порадила форум знайомих за інтересами. Того ж дня їду дивитися двокімнатку на Лук'янівці. Хлопець з дівчиною, чисто, затишно. Три тижні без житла, речі на роботі у знайомих. І от нарешті! Але хазяїн на суборенду не погодився. Нащо я ставив за умову його сповістити. Це шостий варіант. Ну як так?

– Алло. Хочу приїхати зараз подивитися кімнату, – телефоную за першим оголошенням на сайті. Вирішив одразу в лоб.

Квартира за 3 хвилини від метро, за 10 – від Дніпра. У моєму улюбленому районі Оболонь. 2100 – супер. Макс говорив, що там меблі 1980-х. Але, порівняно з іншими, де писали 1990-х, вони, як щойно з магазину.

– Завтра ще дівчина прийде дивитися. Вранці зідзвонимося, – каже господар.

"Тільки б інстинкти не взяли гору", – думаю.

Набираю об 11.00.

– Заїжджай. Не піддався, – каже.

×