Опозиція протягом тижня блокує трибуну Верховної Ради і таким чином не дає можливості відкрити другу сесію парламенту. Вимога трьох опозиційних сил — персональне голосування народних депутатів. Наразі між більшістю та опозицією ведуться перемовини щодо варіантів вирішення ситуації. Спікер Володимир Рибак переконаний, що 19 лютого Рада таки почне працювати.
Насправді, владі не складе жодної проблеми силоміць розблокувати трибуну. І в цьому разі вона буде діяти якщо не в межах закону, то точно в межах логіки, бо їм же потрібен працюючий парламент. Але влада все ж дозволяє опозиції поводитися таким чином.
Як на мене, це є свідчення того, що у влади, насправді, немає критично важливих законопроектів. Владі взагалі не важливий парламент, а президенту вигідно дискредитувати його як інституцію. Тому такий цирковий парламентаризм її владу влаштовує.
Всяка авторитарна, а тим паче тоталітарна, система не вітає публічності. А парламент — це, у першу чергу, трибуна. Саме з парламентської трибуни критикують диктатора. А якщо дискредитовані ті, хто критикує, то, відповідно, критика ця не є дошкульною.
Водночас, в опозиції теж немає змістовного бачення політики. Вона не нав'язує суспільству і владі діалог на актуальні суспільно-значущі теми, починаючи від економічних проблем в країні і закінчуючи проблемами політичних репресій і європейської інтеграції. В опозиції немає змоги говорити про це фахово, викликати повагу у суспільства, тому вона і заміняє це такою показухою та епатажем. Спочатку три жінки їдуть в палату до Тимошенко і потім показують якісь синці, а потім вони зривають засідання Верховної Ради. Це суто показуха.
Однак суспільство на це вже ніяк не реагує. Такі дії породжують лише одне враження: "Ну от така в Україні політика". Не більше. Насправді, питань, які могла підняти опозиція, неймовірно багато. Наприклад, та сама ситуація з охороною здоров'я.11 дітей помирає від вакцинації, що для будь-якого серйозного парламенту стало б одразу питанням для розслідування. Чому опозиція не ставить так питання? Бо насправді вона не співпереживає суспільству у цих обставинах.
Найбільше помітний в усій цій ситуації УДАР - він перший, хто займається цим сидінням у Верховній Раді. Таким чином УДАР намагається звернути на себе увагу. Бо у "Батьківщини" є Тимошенко - це вічна, улюблена, довгограюча тема. Крім того, ця тема підігрівається ще й євродепутатами. У "Свободи" є справжнє партійне середовище, справжні ідеологічні прихильники, здатність до силового вирішення питань. Тобто, "Свобода" на висхідному тренді. А УДАР поки провисає. В УДАРа є тільки Кличко, але ж він — боксер. Він так і не довів до кінця те, що він політик. Тому УДАРу необхідно демонструвати свою наявність в політиці. Саме цим він натхненно зараз і займається.
Ситуація із блокуванням парламенту навряд чи призведе до позачергових парламентських виборів. Позачергові вибори за тим законом, який є зараз, дадуть таку саму якість парламенту. А витрачати на це гроші навряд чи доцільно. Позачергові вибори можливі хіба що під тиском вулиці. Але, знову таки, опозиція більше за все якраз і боїться вулиці. Адже широкі народні маси зметуть разом із владою, і її. Ця опозиція просто утворює владний симбіоз — взаємовигідне існування.
3 
1
Комментарии
9