Пушенето забранено

Вирішив провести відпустку в Софії. Дві ночі в поїзді – і болгарська столиця зустрічає 30-градусною спекою.

Зустрівся з кількома давніми друзями, які показали місто. Софія – невелика і затишна. Нагадує наш Львів. Проїзд у громадському транспорті – 2 леви, тобто 10 гривень. Тож ходив здебільшого пішки.

Оселяюся в готелі "Родина", неподалік Стамболійського бульвару. Майже в центрі міста. З вікна 18-го поверху столиця як на долоні. У кімнаті дві попільнички. Одна на столі біля вікна, друга – у ванній. Але в холі скрізь оголошення, що "пушенето забранено". Тобто, куріння заборонено. Вирішую розв'язати цей курйоз, коли повернуся ввечері.

Стомлений приходжу десь о першій. Після душу спускаюсь донизу, щоб покурити. Питаю на рецепції, чи можна палити в кімнаті. Дівчина категорично відповідає: "Ні". Не лише в номері, а й у холі. Треба виходити надвір. Чому ж попільнички в кімнаті? Вони просто так стоять, не зважайте.

Виходжу надвір. Мене наздоганяє портьє, на вигляд років 30. Каже, що курити можна.

Якщо хочеш дівчину, можу забезпечити

– Усі курять у кімнатах, кури й ти, – швидко переходить на "ти".

Називається  Ангелом. Це – поширене болгарське ім'я.

– Якщо хочеш дівчину, можу забезпечити, – продовжує.

Болгарки неймовірно вродливі, і перед такою пропозицією важко встояти. Але спромагаюся:

– Вибач, нині такий стомлений, які там дівчата.

– Відколи це українці розмовляють болгарською? – питає.

Сміюся й кажу, що дуже люблю мову й культуру. Тим більше, ви зараз у Євро­союзі, роблю комплімент.

– Паскудно, що в ЄС, – каже Ангел. – Усе виробництво знищили, тепер тільки послуги. Україні не варто вступати.

Прощаюся з ним, іду спати. Кажу, що таки не куритиму, щоб не мати проблем. Написано ж, що заборонено.

– У Софії скрізь щось написано, на парканах теж, – типово по-українськи відповідає європеєць Ангел.

×