У ніч на 4 травня 1802 року в Копенгагені з палацу Кристіансборґ, де була розташована Данська королівська кунсткамера, зникли національні реліквії – два золоті роги V ст., що належали давньогерманським вождям. Їх викрав ювелір і годинникар 40-річний Нільс Гейденрейх. Він уже був засуджений за підробку монет. Вийшовши з в'язниці, влаштувався доглядачем у музеї. Підпоїв колегу й забрав у нього ключі від внутрішніх приміщень кунсткамери. Викравши роги, тієї ж ночі в себе на кухні переплавив їх на кілька злитків і заховав.
Крадіжку виявили наступного дня. Тому, хто знайде роги, король Крістіан VII обіцяв 25 кг срібла. У Гейденрейха зробили трус, однак нічого не знайшли. Він вичікував рік, доки скандал ущух. Потім виготовив зі злитків "давні індійські" монети і спробував їх продати гросмейстеру гільдії ювелірів – своєму колишньому начальникові. Не отримавши ясної відповіді, звідки золото, той доповів у поліцію. На третій день допитів злодій "розколовся". Цього разу його засудили до довічного ув'язнення. 1840-го Гейденрейха, вже майже 80-річного, амністували. За чотири роки він помер у злиднях.
Золоті роги-ритони випадково знайшли коло селища Галлегос на півдні Ютландії. На перший натрапила селянська дівчинка Кірстен Свендсдаттер 20 липня 1639-го. Вона йшла по зораному полю й побачила, що із землі стирчить кінчик рога. Знахідку доставили до скарбниці короля Крістіана IV. Той щедро нагородив Кірстен.
Другий ріг відшукав селянин Ерік Лассен майже сто років потому – 21 квітня 1734-го – приблизно за 15 м від місця, де було знайдено перший ріг. Його теж подарували королю – Данією тоді правив Крістіан VI. Спершу золоті роги використовували за прямим призначенням – як посудини для пиття вина під час урочистих трапез. У XVIII ст. їх реставрували й виставили в кунсткамері – художньому музеї. Вони мали довжину 80 см і важили по 3,2 кг. Були багато оздоблені фігурками давніх скандинавських богів Тора, Одина, Фрейра, валькірій, воїнів із мечами, переплетених змій і драконів, риб та зірок. Роги стали національним символом данців. На одному з них давній майстер викарбував: "Я, Глевагаст, син Гольта, зробив цей ріг". Це найдавніша з відомих пам'ятка давньоскандинавської мови, від якої походять сучасні норвезька, данська та шведська.
Ті, хто купив у Гейденрейха переплавлене золото, – все, що залишилося від рогів, – віддали його до королівської скарбниці. Та повернути самі роги було неможливо. За два роки до викрадення один італійський кардинал замовив їх копію для своєї колекції. У Копенгагені зробили гіпсові зліпки. Але корабель, на якому їх відправили до Італії, потрапив у бурю й затонув біля берегів Корсики. Тож коли 1860-го роги взялися відливати заново, їх деталі звіряли й відтворювали за гравюрами XVIII ст.
1980 року вчені дослідили всі старі малюнки із зображеннями рогів. Звірили з накопиченими знаннями з давньоскандинавської міфології й відлили нові, поліпшені копії. Вони й виставлені нині в експозиції Nationalmuseet – Національного музею історії Данії в Копенгагені.
28 квітня 1933-го вийшла постанова ЦК ВКП(б) "Про чистку партії". За два попередні роки кількість комуністів зросла майже вдвічі – до 3,2 мільйона осіб. "Під час масового прийому в партію, що проводився на місцях, часто огульно і без ретельної перевірки, до лав партії пробралися чужорідні елементи, які використовують своє перебування в партії у кар'єристських і шкурницьких інтересах, пробралися дворушницькі елементи, які на словах клянуться у вірності партії, а насправді намагаються зірвати втілення її політики", – ішлося в преамбулі. На відкритих зборах "партийных ячеек" передусім належало "вичистити" тих, хто "ставлять під сумнів і дискредитують рішення та встановлені партією плани базіканням про їх "нереальність" і "нездійсненність". Багато українських партійців саме 1932–1933-го критикували завищені плани хлібозаготівель, що призвели до штучного голоду в республіці. В УСРР чистку проводили також під прапором боротьби із "націоналістичним ухилом". З партії тоді виключили кожного п'ятого. На фото: представник райкому компартії в клубі залізничників у Харкові консультує щодо підготовки до чистки партії, 1933 рік
"Кожен, хто може, повинен їх бити, душити, колоти таємно або відверто, і пам'ятати, що не може бути нічого більш отруйного, згубного, нічого більш диявольського, ніж заколотник. Його треба вбивати, як скаженого пса", –
писав німецький богослов Мартін Лютер у памфлеті "Проти селян, банд убивць і грабіжників" від 5 травня 1525-го. Ініціатор Реформації, руху за демократизацію церковного життя, із жахом повернувся із табору бунтівних селян, які під впливом його ідей зажадали рівноправ'я, скасування кріпосного права і податків на утримання церков. Лютер не впізнав власних послідовників серед лайливих грабіжників монастирів. "Нехай з ними балакають мушкети, бо вони іще можуть наробити в тисячу разів більше горя". Повстання скінчилося поразкою, кожен третій його учасник загинув. Селяни на наступні століття перетворилися, як тоді казали, на безрогих волів
29 квітня 1913-го 33-річний американський інженер шведського походження Ґідеон Сундбек запатентував застібку-"блискавку", яка майже без змін дійшла до нашого часу. Він удосконалив подібний, але ненадійний винахід Віткомба Джадсона з Чикаго. Застібки Сундбека продавали по $1 – $23,45 на сьогоднішні гроші. Першими "блискавки" оцінили американська армія та поштова служба, замовивши партію у 24 тис. шт. для чобіт і подорожніх сумок. Назву "зіпер", вживану на Заході, застібки Сундбека дістали 1923-го, коли президент компанії з випуску гумових виробів Goodrich замовив їх для чергової моделі чобіт. Робота металевого замка супроводжувалася шипінням, яке нагадувало звук тканини, що рветься, – англійською його відтворюють "zip". Тож він назвав нову лінію взуття Zipper Boots. На одязі "блискавка" тривалий час не приживалася. Вважалася
непристойною та вульгарною, бо нібито давала швидкий доступ до інтимних частин тіла. 1937-го стереотип зруйнував герцог Віндзорський Едуард VIII –
він перший замовив собі штани із зіпером.
4 травня 1715-го Жан Мар'юс із Парижа запатентував складану парасольку від дощу. Доти він займався виробництвом жіночих сумочок. Ідею подала одна клієнтка. Поскаржилась на тодішні громіздкі зонти. Вони захищали від сонячних променів, а під час дощу промокали. Тож він зробив телескопічну ручку –
із висувними частинами, –
щоб зменшити габарити, а шовкове покриття просочив воском – тканина ставала водонепроникною. Ціна однієї парасольки Мар'юса на сучасні гроші сягала $800. За спробу підробки накладався штраф у еквіваленті теперішніх $50 тис.
29 квітня 1933 року в матчі на Кубок Англії між командами "Евертон" і "Манчестер Сіті", який закінчився з рахунком 3:0, гравці вперше вийшли на поле з номерами на футболках. У "Евертона" номери були з 1-го по 11-й, а в їхніх суперників – з 12-го по 22-й.
3 
1
Комментарии