Під час недавнього виступу перед нижньою палатою парламенту Німеччини канцлер Ангела Меркель зауважила, що "в Україні і Білорусі люди досі потерпають від диктатури та репресій".
Тут так і хочеться замість бурхливих оплесків процитувати відомий вислів: "Пізно пити боржомі, коли нирки відвалилися".
Адже демократична і цивілізована Європа теж винна у повільному, але неухильному творенні диктатури Януковича. Вона надто довго дивилася крізь пальці на численні факти топтання новим президентом України Конституції та міжнародно прийнятих норм.
Варто нагадати європейцям, що конституційний переворот відбувся ще два роки тому, коли у Верховній Раді була незаконно створена коаліція за допомогою "тушок", а потім була скасована політреформа і Янукович отримав повноваження, які йому не давав український народ.
Це була класична узурпація влади, яка в цивілізованому світі трактується як злочин. Але європейські пани-демократи замість того, щоб рішуче засудити такі дії, дружно вітали "досягнення політичної стабілізації в Україні". Бо всім набридли чвари "помаранчевих", тож хай, мовляв, хоч якийсь поганенький спокій буде в суспільстві. Захід чомусь вирішив, що Янукович створює сильну вертикаль влади заради розвитку країни, а не її пограбування. Це той випадок, коли благими намірами вимощена дорога до пекла.
Насправді саме тоді були закладені наріжні камені нинішньої диктатури. Усе інше, що відбувалося далі — жорстке підпорядкування виконавчій владі прокуратури, правоохоронних органів та суддів, наступ на свободу слова і мирні зібрання, переслідування політичних опонентів тощо — це вже похідне. Джин був випущений із пляшки, тепер загнати його назад буде дуже важко.
Ставлення європейських політиків до Януковича, як не дивно, змогла практично самотужки змінити Юлія Тимошенко. Адже це після її арешту, засудження і побиття в колонії вони раптом стали швидко прозрівати. І навіть удалися до нечуваного бойкоту Ялтинського саміту. Але Януковичу це все одно, що стрільба з рогатки по бомбовозу. Люди з таким минулим та інтелектом не може осягнути сучасний політичний етикет. Ще залишається примарна надія, що у його оточенні хтось після цього подолає запаморочення від успіхів і підкаже шефу, як викрутитися з міжнародної ізоляції. А вона насувається неминуче.
7 
1
Комментарии
24