Рустем

Життя несправедливе до Рустема. За останню п'ятирічку — три переїзди. Із Баку — до Донецька, через любов. Щасливо жити з українкою завадили її діти. Вимагали, щоб новий тато працював, а не тинявся по ресторанах. Гнали його аж до Маріуполя.

Почалася війна, і Рустем подався до Києва. Будинком прокотилася новина: приїхали бєженци.

У квартирі на другому поверсі звечора вмикали музику, вимикали під ранок. Сусіди двічі збиралися "вигнати донєцкіх", але не наважувалися. Зрештою, Рустем виселився, бо забракло грошей.

Весною він в оранжевій жилетці замітав вулиці — допомагав новій пасії. Двірничка розказала історію чоловіка на весь квартал. Любов тривала місяць.

"Привет, принцесса", — пише Рустем у мережі. Пізнаю орлиний профіль і синю водолазку по вуха. Часом приходить із десяток таких листів. Завжди ігнорую їх, але Рустем майже свій. Кидаю "привіт", і він закохується з першого слова.

"Если тебя не смущает моя профессия, давай встречаться, — Рустем простий, як двері. — Я шеф-повар в ресторане".

Мені смішно, бо я знаю той ресторан. Бляшану будку з шаурмою на Нивках часто демонтують і встановлюють знову.

Життя несправедливе, каже Рустем. "Я мужчина чести, готов на все. Просто у меня нет жилье. За это ваши женщины думают, что ради жилья хочу познакомиться".

Втішаю його. У мене он теж "нет жилье". Але ж усе колись буде.

"Ну тогда прости за беспокойство".

Тиждень пройшов — принцесі ніхто не пише. Мужчина честі шинкує салат до шаурми біля Нивок.