Паломник

— Нє, нічого не везу: ні оружия, ні наркотиків, — б'є себе в груди кремезний дядько на прикордонному переході поміж Єгиптом та Ізраїлем. Екскурсійний автобус везе паломників до Єрусалима і Вифлеєма. Через дядька візит затримується на годину.

Тендітну ізраїльтянку тішить наш дядько. Вона суворо дивиться на нього знизу вгору, паспорта повертати не поспішає. Дядько тупцяє, як слон у магазині, червоніє і навіщось вивертає кишені. Митники із сусідніх кабінок й собі витріщаються на нього, тихенько гиготять. Група нервує у черзі.

— Надя, ти поняла? Я що — на терориста похож? — допитується він у дружини, щойно автобус рушає. Та мовчки вручає йому пакет зі сніданком. Три канапки з ковбасою трохи заспокоюють його.

Сегодня суббота, работать запрещено

У Єрусалимі дядько ловить свою Надю в об'єктив "мильниці" на тлі Стіни плачу. Та пов'язує квітчасту хустку й надає обличчю скорботного виразу.

Раптом його обступають п'ятеро в ярмулках. Найстарший із них щось гельгоче, тицяючи йому в груди кістлявим пальцем. Той, що худіший, тим часом підскакує, намагаючись висмикнути фотоапарат. Дядько не здається, загрозливо роздуває ніздрі й піднімає руку з камерою догори. Двоє повисають на його руці.

— Сегодня суббота, работать запрещено, фотографировать в том числе, — пояснює екскурсовод розпашілому паломникові. Намагається уладнати конфлікт із роздратованими євреями. Дядько тим часом задкує і ховає фотоапарат подалі в сумку.

— Щось дорогувато, — за годину він чухає чуприну в Храмі Гробу Господнього. За записки "за здоров'я" і "за упокій" священики правлять по 10 доларів. Радиться з дружиною:

— Давай за здоров'я дамо, а за покійників — то вже в Тернополі, га?

Та киває.

Після обіду в ресторані на околиці Вифлеєма дядько ліниво копирсається зубочисткою у вусі. Гортає програму туру:

— Ну ще у Мертве море залишилося вмочити ноги, та й по всіх скитаніях.