Наша "ї"

Іспанська Каталонія — майже як Україна. Люди тут спокійні, аж до байдужості, до чужинців терплячі. Хліб із сіллю подають на рушнику, як у нас.

Окрім паельї, східні іспанці полюбляють свинину і картоплю. А картопля у них така ж смачна, як у нас на Волині. Їхній легендарний картопляний пиріг — такий, як готує у печі моя бабуся. Тільки наш зветься інакше й на півсвіту не розрекламований.

Каталонці п'ють зранку каву. Щоправда, їхня kava — це ігристе вино. Ще одна мовна несподіванка — каталонський алфавіт містить нашу літеру "ї". Вона навіть читається схоже.

Знаходжу цю літеру на плакатах протестувальників, що виступають проти безробіття посеред каталонського міста Реус. На шматку картону іспанка Марта старанно вивела: "Оце і є ваша демократія?!".

"Ні-ні" означає — "ні освіти, ні роботи"

Вона кілька тижнів живе у наметовому містечку в центрі міста. Ближче до обіду переміщається з друзями до сусідньої кафешки і ліниво потягує колу. На час сієсти вулиці Реуса порожніють.

Марта належить до покоління 1980-х. Його ще називають утраченим поколінням "ні-ні". Це означає — "ні освіти, ні роботи". Вона та її однолітки ніколи не навчалися в інституті й не працювали.

— Батьки хотіли, щоб я жила краще і не ґарувала, як вони, — знизує плечима Марта. — У мене не було потреби вчитися. Це було немодно.

В Андалузії вона жила на дотації, що їх виплачував уряд, аби люди не переїжджали до моря — на хлібні узбережжя Коста-Доурада чи Коста-Брава. Але два роки тому Марта зважилася і переїхала.

Тепер через кризу півтора року не може знайти роботи у Каталонії. Навіть попри те, що на безкоштовних курсах досконало вивчила каталонську.

— Найбільше, на що можу розраховувати, — 500 євро на місяць. За ці гроші не проживеш.

Марта вболіває за "Барселону" і знає одного українського футболіста. "Шевченко?"

— Sі!

— Україна — це десь в Азії, — переконана.

І мені не вистачить однієї цієї "ї", аби переконати її в іншому.