— Ну харашо, вон дитина хоч у панамці, а ми чого сюди приперли по жарі, Дашка? Зачєм? Ти не можеш інформацію нагуглити? Написала би, на сайт залила любе-рябе! — у черзі під час "Книжкового Арсеналу" перемовляються дві красуні з мініатюрними рюкзачками. З ними хлопець із модним фотиком, модною борідкою, модним значком. Черга на вхід розтяглася аж до зупинки, метрів на 500.

"Вон дитина" — зі мною, проходимо поза чергою, дякувати волонтерам. Як і решта батьків із малими дітьми. Черга з розумінням пропускає, не пхенькає в спину — це приємно. Підниває лише подружка Дашки, але вистоює.

Помічаю її рюкзачок у людському потоці десь поміж "Видавництвом Cтарого Лева" і "Віватом". Подружки йдуть, роззираються на всі боки. Хлопець увесь час тримає когось на мушці об'єктива.

На першому поверсі за столиками справа, де видавець наливає коньяку авторові й навпаки, трійця сидить, переглядає Мишкові фото.

— Дашка, я тобі точно кажу, це Шовковський, футболіст, — жестикулює дівчина. — Ну, я клянуся, що я — футболістів не бачила? Мішунь, ти сфоткав? А це хто — Шустер? Не Шустер? Корогодського видно? Не він. Так, хто там ще?

Мішуня киває. Даша допиває каву. Її подружка ставить галочки в списку. До них підходить дівчатко з диктофоном. Каже, редакційне завдання. Сором'язливо цікавиться, що читає молодь.

— Та яке читаємо? Коли читаємо? Працюємо! Тут хороша така тусовка, — обрубує подружка Даші. Показує значок із логотипом порталу про міське життя. Дівчатко відходить.

На ранок у "Фейсбуку" свіжі фото з "Арсеналу" — Даша з Шовковським, подружка з Шовковським, Мішуня з Шовковським. Хороша така тусовка.

×