5 серпня виповнюється два роки з дня ув'язнення Юлії Тимошенко. Для неї це означає новий складний та драматичний досвід — побутовий, політичний, оцінку свого минулого, партнерів по партії та опозиції та перспектив. Питання в тому, наскільки після цього вона сама змінилася - якою буде після звільнення. Тимошенко напряму випала з політичного процесу. Останні два роки вона не є дієвим гравцем. Хоча опосередковано намагається впливати.
За цей час ми побачили нову ситуацію в опозиції. До 2011 року де-факто Тимошенко була найбільш впливовим та рейтинговим опозиційним лідером. Зараз ситуація зовсім інша. Маємо трьох — Кличка, Яценюка та Тягнибока, які між собою координують свою діяльність, домовляються, однак є потенційними конкурентами на майбутніх президентських виборах. Тимошенко втратила свій монопольний вплив в опозиційному середовищі. Суспільство починає звикати до життя без неї як активного діючого політика. Вона перетворилася у інформаційний історичний феномен. Про Тимошенко згадують, як про факт історії або в контексті якихось подій на кшталт конфлікту.
Для української влади ці два роки — новий досвід життя без Тимошенко. Перший рік-півтора після перемоги Януковича на президентських виборах він з командою думали: що ж із нею робити? Були різні думки. Сумніваюся, що був план заарештувати її та ув'язнити на довгий термін. Він виник вже у 2011 році та був затверджений під час судового процесу. Ніби була усунута одна з проблем - постійний чинник роздратування та тривоги. Питання всередині наче було розв'язано. Але виникла більш гостра проблема у зовнішніх стосунках із Заходом. Тепер найбільше турбот, пов'язаних із її ув'язненням, приходили з-за кордону. Були ризики бойкоту. Тому доводиться постійно на це реагувати. Зараз від вирішення її питання залежать подальші стосунки України із Заходом. Багато говорять про лікування за кордоном.
Але всі заяви про те, що екс-прем'єр не давала на це згоди — лише тактичні пропагандистські ігри. Наскільки мені відомо із джерел, наближених до переговорної групи Євросоюзу, принципова згода Тимошенко є. Було б дивно, якби було навпаки. Для неї у найближчій перспективі до президентських виборів це єдиний шанс опинитися на свободі. Помилування, перегляд справи із зменшенням терміну ув'язнення дають їй можливість лікуватися за кордоном. У статусі ув'язненої таке юридично не можливо.
Для Януковича такий варіант є прийнятним та тактичним лише як умова підписання нової угоди із Європейським Союзом. Інших мотивів у нього немає. Не факт, що він взагалі погодиться. Називають ще різні потенційні мотиви. Деякі колеги через своїх представників у владі пропонують політтехнологічні комбінації звільнення Тимошенко, аби вона взяла участь у виборах. Таким чином хочуть ще більше розпорошити опозицію. Але влада не піде на участь Юлії Володимирівни у виборах. Не тому, що має страх перед нею, як конкурентом. На сьогодні таким найбільш небезпечним з точки зору рейтингів та шансів на перемогу є Віталій Кличко. Але Тимошенко має досвід помаранчевої революції. Є найбільш енергійною та наполегливою. Як чарівницю Майдану її найбільше і побоюються. Тому такий мотив навряд чи розглядається. Є ще сподівання: якщо опиниться за кордоном, не буде представляти собою серйозної проблеми і перетвориться на українського Березовського. Однак треба розуміти: Тимошенко все одно не припинить політичної діяльності. Вона навіть зараз з-за ґрат про себе постійно нагадує. А у разі від'їзду робитиме це частіше. Матиме більше можливостей для комунікації. Крім того, існуватиме ризик, що вона захоче повернутися в Україну. Тому сценарій Березовського теж не є мотивом для Януковича.
3 
1
Комментарии
20