Ломографи закликають знімати життя таким як воно є - все підряд, удень і вночі

13-15 травня у столичній галереї "Лавра" відбувся фотофестиваль LomoFest. Киянам розповідали про рух, яким давно захоплюється молодь у Європі, Америці та на Сході

1983-го Ленінградське оптико-механічне об'єднання "ЛОМО" випустило першу радянську малогабаритну фотокамеру "ЛОМО Компакт-Автомат". 1991-го австрійські студенти Маттіас Фіґль та Вольфґанґ Странцінґер, подорожуючи Прагою, купили в комісійному магазині камеру "ЛОМО" за $12. Отримані знімки вразили друзів викривленими кольорами та геометричними формами. Того ж року Маттіас і Вольфґанґ заснували Ломографічну спільноту у Відні. Згодом такі об'єднання виникли майже по всьому світу. Торік на сайті спільноти www.lomography.com продали 500 тис. камер та 2 млн плівок.

Слово "ломо" стали інтерпретувати, як "LOve&MOtion" - "любов і рух". Ломографи закликають знімати життя таким, як воно є - не дивлячись у видошукач, від стегна та не роздумуючи про результат. Серед правил - завжди носити камеру з собою і знімати все підряд, удень і вночі.

Ольга ЛУВЕТАУ, 24 роки, Санкт-Петербург

Фотографує три роки. Жартує, що найвидатніший російський ломограф - прем'єр-міністр Володимир Путін: "У нього є камера "ЛОМО Компакт-Автомат", навіть дві". Переконана, що майбутнє - за плівковою фотографією.

- Одне з 10 правил ломографії - "не думай". Це не означає, що всі ломографи - дурні. Це метафора легкого ставлення до фотографування. Люди, які давно практикують ломографію, думають, що знімають. Просто обрали такий інструмент.

З 10 ломографічних правил треба ігнорувати всі, крім останнього - "забудь про всі правила". Решта вже неактуальні. Ми вдосконалили свою філософію й прописали 10 пророцтв аналогового майбутнього. Експериментуй, бо ніколи не знаєш, яким буде результат, плівкове фото зберігає оригінальність й автентичність тощо.

Ломографія - масовий рух. Тисячі хлопців та дівчат роблять мільйони знімків. Якщо в них виходить вдалий кадр, це випадковість. Але й серед цих людей є невеликий відсоток тих, для кого ломографія - мистецтво й творчість. Знаю багатьох професійних фотографів, які зробили кар'єру, досягли високого рівня, але зрештою перейшли до ломографії. Наприклад, Максим Баришніков - член Спілки фотохудожників Росії, який співпрацює з багатьма виданнями, зокрема з журналом Esquire.

Щоб займатися ломографією, не обов'язково купувати спеціальні плівки й камери. Можна використовувати будь-які, результат буде такий самий.

Не обов'язково купувати спеціальні плівки й камери. Можна використовувати будь-які, результат буде такий самий

Олександр ЛЯПІН, 55 років

фотограф, головний редактор порталу foto.ua, Київ

Ломографію вважає не мистецтвом, а трендом, на якому заробляють. Ломостіни (спосіб експонування, коли знімки розміщують поряд довгими смугами на стіні. - "Країна") вважає порожніми, бо, розташовані сотнями, світлини втрачають індивідуальність. Під час фестивалю розповідав тим, хто звик знімати "від стегна", як наповнювати зображення змістом.

- Фотографія - найпростіший вид творчості, де можна проявити себе. Фото є скрізь - у рекламі, інтернеті, ЗМІ. Але їх роблять однаковими прийомами, експлуатують ті самі образи. Ми самі перетворюємося на штампи й не помічаємо цього.

Більшість знімають пейзажі. Цей жанр вважають найлегшим, тому й знімки в усіх нудні - однакові сходи та заходи сонця. Не розуміють, що фото світанку - це не просто красива картинка, а твоя особиста спроба зустрітися із сонцем. Окрема тема пейзажистів - самотні дерева. Заради цікавості почав збирати в інтернеті такі зображення. Уже маю близько 10 тисяч.

На другому місці після пейзажу - оголена натура. Українське ню особливо пошле. Наші намагаються показати цицьки, живіт, коліна, а не особистість, яку ці об'єкти формують. На Заході такого нема. Там фотограф розуміє, що він на знімальному майданчику - другий. Номер один - людина, яку він знімає.

Фотограф не повинен бути байдужий. Він має керуватися відчуттями, інтуїцією. У нас же орієнтуються на роботи інших. Не вірять, що можна знайти своє.

Не можна, щоб знімки різних людей були однаковими. Коли ми відверті, то не схожі ні на кого. Треба лише зазирнути вглиб себе, стати людиною-рентгеном. Ті, в кого це вийшло, опановують новий рівень не лише у фотографії, а й у повсякденному житті. Наприклад, підіймаються кар'єрними сходами.

Творчість - небезпечна штука. Невідомо, як вона вдарить вам по голові. Моя знайома працювала керівником управління фінансовими стратегіями банку. Отримувала 15 тисяч доларів на місяць. Одного дня взяла фотоапарат і почала вчитися. Зрештою кинула роботу, втратила все. Спитав, чи не шкодує. Каже: ні, тільки після цього жити почала.