"Батьки перетворюють дитину на свою візитну картку"

Вікторія БОРИСОВА, 33 роки, дитячий психолог-психотерапевт центру "Я + Сім'я":

Обдарована дитина - зовсім не означає, що вона щаслива, успішна в майбутньому та реалізована. Навіть батьки не розуміють, як її підтримати, аби не пригнітити творчі здібності. І як не перебільшити завдань, позбавивши дитя спілкування з однолітками та безтурботного дитинства. Помітивши дар, батьки одразу перетворюють дитину на свою візитну картку, намагаються у ній втілити все, чого не змогли досягти самі.

На жаль, освітні програми непридатні для навчання талановитих дітей. Деякі з цих учнів незручні для вчителів, бо непосидючі та енергійні. Іноді знають більше за викладача, ставлять запитання, на які батьки та вчителі не можуть відповісти. Тому дитині на певному етапі стає нецікаво на уроках.

Часто чую на прийомах від дітей: "Я хочу бути такий, як усі!"

Часто чую на прийомах від дітей: "Я хочу бути такий, як усі!" Вони не прагнуть виділятися, проявляти себе, оскільки оточення їх не розуміє і не підтримує. Зазвичай, талановиті діти тримаються у колективі осторонь - їм нудно з однолітками. Зазирніть у їхні сумні очі! Вони, найчастіше, самотні, часто стають жертвами психоемоційного насилля з боку ровесників. На них тиснуть однокласники, обзивають "ботаніками", "очкариками". Якщо треба списати - забирають зошити, а далі розмова коротка. "Ти ж "Вконтакте" не сидиш, таку музику не слухаєш, на дискотеку не ходиш? То про що з тобою говорити?"

Дорослі нечасто втручаються у такі конфлікти. Тому дитина залишається сам на сам із відчуженістю. Багато з них мають психоемоційні розлади. Скаржаться на біль у животі, запаморочення, хронічні ангіни й бронхіти, які символізують пригнічені почуття жалю та образи.

Значна кількість втрачає свій дар уже до підліткового віку, свідчить статистика. Навіть дорослі вони найчастіше самотні. Їм складно знайти співрозмовників, побудувати стосунки з протилежною статтю, оскільки навички комунікації сформовані недостатньо ще з дитинства.

Батьки хочуть, аби дитина більше проявляла свій талант. А завдання має бути інше: вкласти в них знання, всебічно розвивати, обов'язково знайти оточення для цікавого спілкування. А далі нехай дитина обирає сама, куди йти у майбутньому. Часто все відбувається навпаки - дитя прагне малювати, а батьки вибрали для неї "модну" професію. Тоді доля калічиться. І ми бачимо алкоголіків-юристів чи бухгалтерів, які страждають від головного болю.