Повсюди системно пролазить гівно. Бо всі потребують фінансів

6

20 галерей із шести країн взяли участь у форумі сучасного мистецтва Art Kyiv Contemporary. У столичному "Мистецькому Арсеналі" він триватиме до 18 листопада. Про героїв робіт сучасних художників розповідає галерист Євген Карась

Святі

Олександр РОЙТБУРД, "Будда в пустелі"

Ройтбурд обігрує картину Івана Крамського "Христос у пустелі". Використання відомих образів і змішування технік – типовий хід сучасних художників. Наприклад, картина Ройтбурда "Золота осінь" – це "Ранок у сосновому лісі" Івана Шишкіна. Але замість ведмедиків хасиди читають Тору. Ставлюся до цього скептично, бо не люблю простих прийомів. Підміна була цікавою в 1990-х. Зараз це смішно. Все почалося з того, що Моні Лізі стали домальовувати вусики або широку посмішку. В історії мистецтва більшість творів пов'язані з релігійними сюжетами. Церква була одним із основних замовників – розпис храмів, картини, ікони. У цих межах автори шукали себе, проявляли свою художню позицію. Замовлення церкви породило чимало шедеврів. Мікеланджело один із перших показав, що оголене тіло – це не соромно. Таким він зобразив Христа. Так само революцію зробив Леонардо да Вінчі, коли ангела намалював людиною.

Брати Клички

Вадим Грінберг, "Подвійний удар"

У нас культура – не пріоритет держави. Тому героями роблять Андрія Шевченка, Кличків, політиків. Грінберг замішаний на американській художній індустрії. Він ідеально демонструє маркетингове мистецтво. Клички – національний і міжнародний бренд, Віталій – ще й політик. У роботі є всі буржуазні аксесуари – товста рама з позолотою, шкіра. Є сила, динаміка, гламур. З погляду ринку – дуже грамотно. Але мені цей твір нецікавий. До мистецтва він жодного стосунку не має. Усе шите білими нитками. А складова мистецтва – це переживання. Картину купить якийсь ідіот і вважатиме її шедевром. Повісить у себе в офісі, щоб усі бачили.

Корови

Анатолій Криволап, "Пейзаж"

Криволап доводить мінімалістський сюжет до ієрогліфа – маленька хатка на горизонті, криниця, корова. До цього його корови були геніальними, сьогодні – це вже погано. Його прийоми перестали бути одкровенням, плодом переживань, перетворилися на заробляння грошей. ­Художник виробив свій стереотип. Тільки бачиш його роботу – зразу розумієш, що Криволап.

Мерилін Монро

Расселл Янґ, "Портрет Мерилін"

Уся індустрія США працювала на культивування образів, які б символізували американську мрію. Мерилін Монро викладають діамантами, золотом, серпантином. І це діє. Бо існує величезний пласт неосвічених багатіїв із поганим смаком, які кидаються на все блискуче. Наша буржуазія швидко заробила статки не інтелектуальним шляхом. Виходить, гроші є, а особистості немає. Тому вигадують герби, сідають у брендові машини, притягують до себе чужі культурні здобутки. Куплять не українського художника, а якогось європейського за мільйон, щоб ніби бути причетними до культурної еліти. Це – дикий провінціалізм. Усі провінціали стоять у черзі за одягом і сумками від Луї Віт­тона. Десь у Лондоні це будуть вихідці з Далекого Сходу чи араби. Євро­пеєць не купуватиме річ із лейбою на всю голову. Він придбає брендове вбрання, але там того бренда не буде видно. У мистецтві те саме. Наприклад, Герст зґвалтував усіх нуворишів (скоробагатьки. – "Країна"). Люди, які швидко розбагатіли – це його клієнти. Ця Мерилін Монро коштуватиме від 20 до 30 тисяч доларів. Ціна – не показник якості. Справжнє мистецтво може бути дешеве, коли автор маловідомий. Тому досвідчені агенти відловлюють такі таланти, чиї роботи зараз можна придбати за тисячу чи 2 тисячі доларів, а за два роки їх вартість виросте у п'ять–десять разів.

Безхатченки

Юрій Пікуль, "Веселих свят"

Це – треш, але автор не використовує його вульгарно. Тут крута живописність, видно

і любов до цих людей, і немає поверхового співчуття. Тема некомфортного, фізичних,

соціальних, психічних патологій завжди була популярна в мистецтві. В історії культури найбільшими шедеврами ставали трагедії.

Голі жінки

Арсен Савадов, "Аврора"

Монументальні полотна Савадова – теж типовий приклад маркетингу. Хоча Арсен – непоганий художник. Але й талановитим майстрам потрібні гроші. Наївно, коли молоді художники думають: "Зараз я зароблю, а на старість займатимуся мистецтвом". Нічого не вийде. ­Заробляння грошей – як отруєння. Повернутися з нього неможливо. Щоб займатися мистецтвом, треба увесь час виношувати його в собі. Постійно налаштовувати на нього свої рецептори, координацію між мізками і рукою, яка малюватиме. Логічним шляхом до цього не дійдеш.

Балерини

Умберто Чічері, Monad-Hypertext

Італійська частина форуму – це порожнє середнє мистецтво. Красиві балеринки, які рухаються, якщо проходити повз і дивитися на них. Є загальне розуміння красивості – живописність, якийсь туманчик, підбір фарб – усе нагадує магазин декору. Якісно зроблене порожнє мистецтво у світі домінує і становить 90 відсотків. Непрофесіоналу складно зрозуміти – це добре чи погано, якщо воно так класно виглядає. Об'єктивних критеріїв і формул визначити справжнє мистецтво немає. Для цього існує думка експертів. Але незалежних експертів – одиниці. Кожен навколо себе має коло художників, яких пропихає. У Європі були вагомі події – Венеційська бієнале чи німецька "Документа". ­Зараз скрізь можна купити місце. Авторитетні куратори, музеї – усе зруйнувалося. Повсюди системно пролазить гівно. Бо всі потребують фінансів, аби себе утримувати.

×