вторник, 13 ноября 2012 18:18

Повсюди системно пролазить гівно. Бо всі потребують фінансів
6

20 галерей із шести країн взяли участь у форумі сучасного мистецтва Art Kyiv Contemporary. У столичному "Мистецькому Арсеналі" він триватиме до 18 листопада. Про героїв робіт сучасних художників розповідає галерист Євген Карась

Святі

Олександр РОЙТБУРД, "Будда в пустелі"

Ройтбурд обігрує картину Івана Крамського "Христос у пустелі". Використання відомих образів і змішування технік – типовий хід сучасних художників. Наприклад, картина Ройтбурда "Золота осінь" – це "Ранок у сосновому лісі" Івана Шишкіна. Але замість ведмедиків хасиди читають Тору. Ставлюся до цього скептично, бо не люблю простих прийомів. Підміна була цікавою в 1990-х. Зараз це смішно. Все почалося з того, що Моні Лізі стали домальовувати вусики або широку посмішку. В історії мистецтва більшість творів пов'язані з релігійними сюжетами. Церква була одним із основних замовників – розпис храмів, картини, ікони. У цих межах автори шукали себе, проявляли свою художню позицію. Замовлення церкви породило чимало шедеврів. Мікеланджело один із перших показав, що оголене тіло – це не соромно. Таким він зобразив Христа. Так само революцію зробив Леонардо да Вінчі, коли ангела намалював людиною.

Брати Клички

Вадим Грінберг, "Подвійний удар"

У нас культура – не пріоритет держави. Тому героями роблять Андрія Шевченка, Кличків, політиків. Грінберг замішаний на американській художній індустрії. Він ідеально демонструє маркетингове мистецтво. Клички – національний і міжнародний бренд, Віталій – ще й політик. У роботі є всі буржуазні аксесуари – товста рама з позолотою, шкіра. Є сила, динаміка, гламур. З погляду ринку – дуже грамотно. Але мені цей твір нецікавий. До мистецтва він жодного стосунку не має. Усе шите білими нитками. А складова мистецтва – це переживання. Картину купить якийсь ідіот і вважатиме її шедевром. Повісить у себе в офісі, щоб усі бачили.

Корови

Анатолій Криволап, "Пейзаж"

Криволап доводить мінімалістський сюжет до ієрогліфа – маленька хатка на горизонті, криниця, корова. До цього його корови були геніальними, сьогодні – це вже погано. Його прийоми перестали бути одкровенням, плодом переживань, перетворилися на заробляння грошей. ­Художник виробив свій стереотип. Тільки бачиш його роботу – зразу розумієш, що Криволап.

Мерилін Монро

Расселл Янґ, "Портрет Мерилін"

Уся індустрія США працювала на культивування образів, які б символізували американську мрію. Мерилін Монро викладають діамантами, золотом, серпантином. І це діє. Бо існує величезний пласт неосвічених багатіїв із поганим смаком, які кидаються на все блискуче. Наша буржуазія швидко заробила статки не інтелектуальним шляхом. Виходить, гроші є, а особистості немає. Тому вигадують герби, сідають у брендові машини, притягують до себе чужі культурні здобутки. Куплять не українського художника, а якогось європейського за мільйон, щоб ніби бути причетними до культурної еліти. Це – дикий провінціалізм. Усі провінціали стоять у черзі за одягом і сумками від Луї Віт­тона. Десь у Лондоні це будуть вихідці з Далекого Сходу чи араби. Євро­пеєць не купуватиме річ із лейбою на всю голову. Він придбає брендове вбрання, але там того бренда не буде видно. У мистецтві те саме. Наприклад, Герст зґвалтував усіх нуворишів (скоробагатьки. – "Країна"). Люди, які швидко розбагатіли – це його клієнти. Ця Мерилін Монро коштуватиме від 20 до 30 тисяч доларів. Ціна – не показник якості. Справжнє мистецтво може бути дешеве, коли автор маловідомий. Тому досвідчені агенти відловлюють такі таланти, чиї роботи зараз можна придбати за тисячу чи 2 тисячі доларів, а за два роки їх вартість виросте у п'ять–десять разів.

Безхатченки

Юрій Пікуль, "Веселих свят"

Це – треш, але автор не використовує його вульгарно. Тут крута живописність, видно

і любов до цих людей, і немає поверхового співчуття. Тема некомфортного, фізичних,

соціальних, психічних патологій завжди була популярна в мистецтві. В історії культури найбільшими шедеврами ставали трагедії.

Голі жінки

Арсен Савадов, "Аврора"

Монументальні полотна Савадова – теж типовий приклад маркетингу. Хоча Арсен – непоганий художник. Але й талановитим майстрам потрібні гроші. Наївно, коли молоді художники думають: "Зараз я зароблю, а на старість займатимуся мистецтвом". Нічого не вийде. ­Заробляння грошей – як отруєння. Повернутися з нього неможливо. Щоб займатися мистецтвом, треба увесь час виношувати його в собі. Постійно налаштовувати на нього свої рецептори, координацію між мізками і рукою, яка малюватиме. Логічним шляхом до цього не дійдеш.

Балерини

Умберто Чічері, Monad-Hypertext

Італійська частина форуму – це порожнє середнє мистецтво. Красиві балеринки, які рухаються, якщо проходити повз і дивитися на них. Є загальне розуміння красивості – живописність, якийсь туманчик, підбір фарб – усе нагадує магазин декору. Якісно зроблене порожнє мистецтво у світі домінує і становить 90 відсотків. Непрофесіоналу складно зрозуміти – це добре чи погано, якщо воно так класно виглядає. Об'єктивних критеріїв і формул визначити справжнє мистецтво немає. Для цього існує думка експертів. Але незалежних експертів – одиниці. Кожен навколо себе має коло художників, яких пропихає. У Європі були вагомі події – Венеційська бієнале чи німецька "Документа". ­Зараз скрізь можна купити місце. Авторитетні куратори, музеї – усе зруйнувалося. Повсюди системно пролазить гівно. Бо всі потребують фінансів, аби себе утримувати.

Леніна замінив Путін, а Чебурашку – Міккі Маус

Євген Карась розповідає про стереотипи в сучасному мистецтві:

– Зараз актуальними є політичні персонажі, спортсмени, співаки на піку слави. Ці образи вигідно використовувати як маркетинговий хід. Багато непрофесійних художників або початківців стереотипи використовують несвідомо. Наприклад, на тлі неба, моря, космосу малюють відчинене вікно, око, запалений сірник чи троянду з краплею крові, а в кутку ще й метелик б'ється. І вважають, що занурилися у світ образів і глибокої філософії. Насправді, йдуть шляхом мільйонів бездарних художників. Це так само смішно, як малювати вродливих дівчат із гарними очима, або досконале жіноче тіло, де обов'язково промінь світла має падати на сосок. Чи коли фотографи знімають дівчат, що виходять із води у прилиплому до тіла одязі. Це навіть не банально, а тупо і вульгарно.

Московські художники дуже часто використовують стереотипні образи, особливо політичні. Тепер замість Леніна й Брежнєва – ­Путін. Чебурашки і Крокодили Гени трансформувалися в Міккі Маусів. Київська традиція – м'якша, тут більше абстрактного мистецтва.

 

Євген КАРАСЬ, 48 років, галерист

Народився в Києві в сім'ї художників. 1989-го закінчив Львівський інститут прикладного та декоративного мистецтва, нині – Львівська академія мистецтв. За шість років заснував галерею "Карась", якою керує досі.

2000-го був радником міністра культури Богдана Ступки. Згодом три роки брав участь у роботі Громадської ради при Комітеті з питань культури та духовності України. Співорганізатор кінофестивалю "Відкрита ніч", правління Всеукраїнського форуму творчої молоді, інтернет-порталу "Сучасне мистецтво України" та Асоціації діячів сучасного мистецтва. Організував понад 300 художніх виставок і фестивалів.

Колекціонує український наївний живопис.

Одружений вдруге, має доньку Поліну й сина Артема від першого шлюбу

 

Сейчас вы читаете новость «Повсюди системно пролазить гівно. Бо всі потребують фінансів». Вас также могут заинтересовать свежие новости Украины и мировые на Gazeta.ua

Комментарии

Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі