Професійні стандарти журналіста і редактора мультимедійних видань засобів масової інформації цієї осені стали основою для нових освітніх програм на факультетах журналістики 11 вищих навчальних закладів країни.
Студентам старших курсів почали викладати основи роботи віртуальної редакції, новинні медіа, жанри в інтернеті, дизайн електронних видань та інші.
— Збір інформації, обговорення ключових моментів її подачі, посилання на джерела, дотримання етичних стандартів, робота з соціальними мережами — журналіст сам створює продукт і відповідає за його розміщення, — пояснює 27-річна Лілія Шутяк, викладач інтернет-журналістики Чернівецького університету ім. Юрія Федьковича. — Така універсалізація журналістської праці є дуже актуальною. Теле— і радіоканали, друковані видання сьогодні не лише активно публікують свої матеріали в інтернеті, а й створюють сайти як окремі канали їх поширення.
Запровадженню освітнього стандарту передували два роки роботи експертних груп. Представники Міністерства освіти та науки, Конфедерації роботодавців України, експерти аналітичного центру "Бест" 2011 року відгукнулися на ініціативу групи CКМ написати "паспорти професій" спеціалістів трьох галузей — металургії, енергетики та цифрової журналістики. Проект підтримала Британська рада. Щоб з'ясувати, якими навичками повинні володіти випускники, до роботи були залучені журналісти-практики та медіаменеджери з 30 видань національного та регіонального рівнів.
— Коли редактори видань кажуть, що підготовка випускників факультетів журналістики бажає кращого — це твердження правдиве, — говорить Лілія Шутяк. — Початківці володіють мінімальними технічними навичками. Як підготувати новину, дібрати до неї мультимедійний супровід, де знайти інформацію на підтвердження фактів — це проблема для більшості людей із дипломами журналіста. Редакціям доводиться навіть не переучувати, а вчити "з нуля" елементарних прикладних речей.
Причина проблем криється у великому розриві між медіагалуззю та вищою освітою, вважає 56-річний Володимир Різун, директор Інституту журналістики Київського національного університету імені Шевченка.
— Медіагалузь мало цікавиться освітнім процесом людей, які приходять у неї, — каже професор. — І з кожним роком цей розрив ширшає, бо за темпами розвитку медіагалузь значно випереджає університетську лаву. Тому професійні стандарти журналіста й редактора мультимедійних видань слід якомога швидше запроваджувати у систему освіти. Це реальне замовлення галузі на підготовку фахівців.
Не зайве й передати розроблені профстандарти редакціям, вважає професор Різун:
— Очевидна різниця між регіональною пресою і столичною, обласною і районною. Ми маємо кризу професії, падіння рівня фахової культури в журналістиці. У галузь прийшли чимало людей без спеціальної освіти. Вони й не чули про якісь стандарти професії. А розроблені документи закладають основи періодичної атестації журналістів, підвищення їхньої кваліфікації, — пояснює Володимир Володимирович. — Що нині відбувається: приходить у редакцію людина, з дипломом чи без — різниця невелика. Її навчать кільком базовим навичкам — і далі хай працює. А мало б бути по-іншому: минуло два-три роки, тебе відсторонюють від роботи і відправляють на перепідготовку. На Бі-Бі-Сі, наприклад, ніхто не зазирає в рота людині, звідки би вона не приїхала. Вийшов термін — будь ласка, на перепідготовку, вчися. Уявляєте таку ситуацію у нас?
16 
1
Комментарии