Деталь

Анекдот знаєте? Хатина в Карпатах. На печі лежить мама, на лавці – син. І відбувається між ними такий діалог:

– Мамо, риби хочете?

– Ага.

– То підіт усмажте.

– Таж нема.

– Ну, то лежіт і не п….

А так-то людина все може. Навіть, як виявилося, перелетіти з Києва до Нью-Йорка і за 10 годин жодного разу не закурити. Що то є – радість польоту і резервні можливості організму. Бо однак на землі я собі такого не уявляю – сісти і просидіти цілий день на стільці, ні разу не закуривши. А в небі – сидиш і не куриш. Ще й сусідів зацікавлено слухаєш.

Щоправда, мої сусіди походили не з Карпат, а з протилежного боку країни. І були це не мама й син, а теща й зять. Що не заважало йому називати її мамою і вести розмову більш-менш у межах карпатської анекдотичної парадигми:

– Мамо, не спіть, їсти принесли. Що будете – лазанью чи курку з макаронами?

– Курку.

– Мамо, ви знову за старе? Ми ж ніби з вами домовлялися. Що ви від самого Борисполя до самого Брукліна будете мовчати, так? А я вам за це в Брукліні дам долар, правильно? А ви що? Ви, я бачу, вирішили і долар заробити, і наговоритися досхочу. Так не піде. Хто мені компенсує моральні збитки? Ви ж знаєте, що я з вами в мирному житті й годину не витримую. А тут 10. І вам ще й рот не закривається.

З подальшої "бесіди" з'ясувалося, що зять із тещиною дочкою та своїми дітьми вже кілька років живуть в Америці. А тепер вони вимушені забрати до себе й тещу. Або маму – це вже кому як пощастило. Відповідно теща спакувала в окрему течку всі свої папірці, що свідчили про її довге й різноманітне трудове життя. І десь між Ісландією та Гренландією зять до цієї течки нарешті дорвався.

– Ого, наказ: перевести до ритуального відділу МВС. Мамо, то ви ще й ритуали практикували? Ану признавайтеся, сповідували з ментами культ Діоніса? Чи ви більше по відомству елевсинських містерій?

– Що?

– Нічого, помовчіть, я вас благаю, хоч хвилинку… О, почесна грамота. Від профкому. З нагоди 7 листопада. Круто. Ми, мамо, як зараз сядемо в "джі-еф-кей", ага, аеропорт, а що по-вашому? Імені Кеннеді, був у них такий президент, поки ви ритуалами займалися… Мамо, ви можете мене не перебивати? Як сядемо, кажу, то ви на паспортному контролі цю грамоту покажіть – і вас одразу пропустять. Може, й до Брукліна самі підкинуть.

Спочатку мені здавалося, що теща підіграє зятеві й отримує від цієї гри задоволення. Трапляються іноді такі високі взаємовідносини в сім'ях. А тоді я раптом почув, що старенька схлипує. І вже був ладен втрутитися, мовляв, чоловіче, як вам не соромно і так далі. Але за мить вигулькнула певна художня деталь, яка знову повернула мої симпатії на зятеву сторону.

– Гріх, – ображено сказала теща, – так знущатися з жінки похилого віку.

Тобто насправді вони, зрозуміло, спілкувалися майже російською, тож в оригіналі теща вжила слово "измываться".

– Измываться? – перепитав стрімко споважнілий зять. – Вы бы, мама, вместе со своими мохеровыми подружками не голосовали в прошлый раз за этого вашего дебила Януковича, так, может, сегодня вам и не пришлось бы удирать куда глаза глядят. И никто бы, мама, над вами не измывался", – після чого усміхнувся і додав: – А доллар вы свой получите, не волнуйтесь. Надо же вам с чего-то жизнь начинать