Подрузі Софії часто здається, що її переслідують. Приводів для цього достатньо. 2013-го вона зробила кілька журналістських розслідувань проти Януковича та його команди. Її телефон прослуховували, надсилали листи з погрозами. Помічала одних і тих же незнайомців біля офісу й дому. У пеналі для ручок виявила "жучок".
Параноя минула після Революції гідності. За карантин Соня набрала кілька кілограмів, тому почала бігати в парку.
– Аню, мене знову переслідують, – каже ввечері. – На моєму маршруті щодня один і той же чувак. На вигляд, як маніяк з американського фільму. Має 2 метри зросту. Навіть у спеку носить чорну футболку й теплі штани. Витріщається й ховає руки в кишені.
Щоб не перетинатися з незнайомцем, змінює час пробіжки, а згодом і маршрут. Щастить не щодня.
– Думаю, мене так пробують залякати. Мабуть, це через розслідування з фармацевтичними оборудками або через розкрадання карпатських лісів. А ще я про порт і митницю недавно писала. Знаєш, скільки незадоволених тією статтею? – розмірковує.
Із пробіжками зав'язує на тиждень. У вихідні знову взуває кросівки і мчить у парк. Пробігає пів маршруту і помічає, як хмари згущуються, блискає, насувається гроза. Соня прискорюється й опиняється метрів за 5 від переслідувача. Той дивиться з-під лоба і кричить:
– Соня, ти чого зупинилася? Досить утікати. Не бійся, ходи до мене. Швидко! Ти що? Оглухла?
Подруга завмирає від страху і не може зрушити з місця, доки з-за спини не долинає собачий гавкіт. Вівчарка Соня біжить до господаря з палицею в пащі. Той дістає з кишені сухий корм і чухає пса за вухом
1 
1
Комментарии