Сусід 52-річний Петро Іванович два тижні тому пішов у запій, відколи отримав свою останню пенсію. Замість щомісячної у 7 тисяч гривень - всього 1090.
- Тато нам квартиру взяв у кредит, а собі Lanos новенький купив, - каже його донька Олена. - Ще півроку за квартиру платити треба, а чоловіку зарплату затримують, ще й я в декреті. Татової тисячі ні на що не хватить. Будемо брати кредитні канікули.
Петро Іванович кульгає на праву ногу. Раніше вітався зі словами "Слава Ісусу Христу" або "Бажаю здоров'я", тепер крізь зуби каже "Слава Україні, смерть Януковичу". Під час служби в Афганістані 1981-го мало не загинув.
- Ішли з хлопцями через лісопосадку, я - другий. Раптом чую, що мама мене кличе: "Пєтя, ти куда?" Зупинився, а товариш уперед рвонув, на міну наступив, йому обидві ноги відірвало.
Оточити палац, щоб гад не спав, як я зараз не сплю
З Афгану сусід повернувся сивий у 22. Кілька років зривався посеред ночі через кошмари, кричав, замахувався кулаками. Тепер знову не спить спокійно, каже дружина.
- Тільки-но відчув себе людиною, бо доню вивчив, заміж видав, свою і її сім'ю забезпечував, а тепер кому я потрібен? - говорить Петро Іванович моєму батькові й просить випити з ним 100 грамів.
Запрошував однополчан у Київ, але більшість не приїхали - шкода 200 гривень на дорогу.
- Я казав, що не Верховну Раду треба пікетувати, а прямо в Межигір'я їхати. Оточити палац Януковича, щоб гад не спав, як я зараз не сплю. Зарано він на чорнобильців і афганців замахнувся. Ще років із 10 зачекав би, поки ми повмираємо. А поки що ми на його "беркутівців" знайдемо управу.
Після того, як у Донецьку позбавлені пільг та високих пенсій афганці й чорнобильці почали голодування, сусід полюбив "жителей Донбасса".
35413
Комментарии
35