Коли мені було 10 років, батьки забрали до Луцька бабусю з села. Щоб хата не стояла порожня, шукали квартирантів. Сусідка Зіна порадила циганів.

- Вони не такі, як усі. Роботяги страшні. Їх даже київський барон провідував. Гарно живуть, мають двоповерхову хату в сусідніх Сирниках. Але старша дочка Рая заміж вийшла.

Рая - круглолиця, на вигляд років 25. У довгій синій спідниці, всміхається на всі зуби. Її чоловік циган Іван - худий, із синьо-червоним обличчям і без двох передніх зубів у верхньому ряді.

- Ви не переживайте. Я чистоплотна. За хатою доглядати буду. Де треба підбілю, вікна помию, - заспокоює Рая з ключем від хати в правому кулаці.

Домовилися, що платитимуть 100 гривень на місяць. На зиму попросили зменшити ціну наполовину, бо Івана вигнали з роботи. Рая на базарі торгувала цукерками. Заробляла 120 гривень.

Хочу, аби сам мене любив

Приїхали в село на початку квітня, щоб зорати город. Паркана навколо нього немає.

- Забор снігом привалило. Щоб він не гнив, я його розібрав і в грубці спалив, - причитає Іван. - І дерев'яні стільці теж спалив, бо старі були й трухляві.

Таким сердитим я батька не бачила. Він дав тиждень квартирантам на виселення.

Минулої суботи подруга Таня тягне до гадалки. На дивані сидить циганка в синій спідниці й чорній кофті. Впізнаю у ній колишню квартирантку. Обличчя, як і 15 років тому, кругле та червоне, потовстішала. Масне рідке волосся зібране у хвіст. На табуретці біля неї горить свічка й розкладені карти Таро.

- То шо, любиш його дуже? - розпитує Таню про її хлопця.

- Ну, люблю трохи.

- Він із тобою буде, але треба його трохи почистити й приворожити. То буде тишчу гривень стоїти.

- Я приворожувати не хочу. Хочу, аби сам мене любив.

- Тоді не вийдеш заміж. На тобі порча, вінок безшлюбності.

Таня виходить із кімнати у сльозах. Просить мене розплатитися з циганкою.

- Рубльов 100 покладіть на хлєбницю, - гукає та з кімнати.

Дістаю з гаманця 10 гривень і лишаю на кухні. Моїй сім'ї вона винна більше.

×