Кожному ухилянту все одно доведеться воювати, але зараз є вибір

Про війну не хочеться думати, всі від неї вже втомились і взагалі - хай це питання вирішує влада. Але штука в тому, що у Бучі й Маріуполі росіяни вбивали всіх підряд. І якщо ворогів не зупинити спільними зусиллями - всі, хто виживе, силоміць будуть забрані в армію окупантів. Чи вийде відкупитися від них?

За вчора вислухав чимало побажань самому йти на фронт та штурмувати Курськ. "Милі" співгромадяни! Я не яструб війни і завжди за нагоду домовитися. Якщо є про що і з ким. Я за те, щоб діти та близькі не гинули, щоб усі були вдома і ніхто не плакав на цвинтарях.

Війна - це найгірше, що може бути. Боюся, що ви навіть уявити не можете довготривалі наслідки цих десяти років. Вони жахливі. Найстрашніше можуть бути тільки наслідки поразки.

Не йдеться про державу. Не йдеться про владу. Не йдеться про чиновництво. Йдеться про те, що у Бучі, наприклад, не було диверсантів. І у підвалах Херсона вбивали та калічили не терористів-русофобів. Простих людей. Звичайнісіньких. Дівчину з манікюром пам'ятаєте? Старого на велосипеді? Запитайте тих, кого рівняли бомбами в Маріуполі. Ґвалтували в лісі під Києвом, а потім спалювали тіла, обливши солярою та обклавши шинами. Запитайте у тих, хто гнив по узбіччях ненависних вам нових доріг у розстріляних автомобілях.

Щоправда, мертві небалакучі. Чи дуже поговориш, коли на тебе і твою дитину падає будівля Драмтеатру? Або коли машину, в якій ви біжите від війни, перемелюють танкові траки?

Звичайно ж, більшість із вас благополучно пересидить вторгнення, отримає з рук окупанта пенсії, зарплати, ваші діти та чоловіки підуть до окупаційної армії (їх ніхто не питатиме, Росія велика, солдати потрібні). Ви співпрацюватимете з окупаційними адміністраціями, голосуватимете за Путіна, а потім за його наступника. Не всім, звісно, ​​пощастить. Когось закатують на смерть, у когось відберуть майно, когось виселять, але це дрібниці! Ви і ваші близькі залишитеся живі! Це не точно, звичайно, але можливо.

Між вами та ворогом стоять не депутати та їхні діти та родичі, не держава, не влада - стоять звичайні люди. Вчорашні робітники, інженери, підприємці, поліцейські, продавці. Це вони роблять так, щоб у вашому селищі Буча не трапилася.Це їм кричать "ганьба!" майбутні військовослужбовці російської армії, які вийшли з концерту "Океану Ельзи". Це вони гинуть на лінії фронту, щоб ми жили і не стали Росією. Розумію, неприємно про це чути, але це війна, співгромадяни. Не ми її почали і ми не можемо її одноосібно закінчити. Або ми чинимо опір, або ми капітулюємо. Усі разом. І ті, хто на фронті, і ті, хто на літній веранді модного кафе. А там уже росіяни розберуться, кому з нас жити, а кому померти в смердючому підвалі.

Я більше не чіпатиму цю тему. Немає нічого гіршого, ніж нагадувати людям про те, про що їм думати не хочеться. Хочеться просто жити, а хто там прийде у вашу оселю, коли окопи спорожніють - п'яте питання. Нехай про це діти депутатів думають! Ок. Звичайно ж, вам видніше. І ворогові допоможете, і Зеленському дулю покажете. Ваш вибір.

Я ж зі свого боку робитиму так, щоб поразки не сталося. Все, що я можу робити у своєму віці, я зроблю. Думаю, що я досі досить ефективний у багатьох питаннях. І мої друзі зроблять: і ті, що воюють, і ті, хто волонтерить. Марно намагатися достукатися до тих, хто не хоче нічого чути. Потрібно просто робити, що можемо, і станеться, що судилося.

Оригінал