"Курська офензива": плюси очевидні, а як щодо підводних каменів?

Військова наука - одна із найскладніших через велику кількість непередбачуваних факторів. Однак існують загальні правила, що працюють за будь-яких умов. Що варто знати?

Мав учора дебютний виступ на каналі в Юрія Романенка, говорили знову ж таки за Курськ, але ось в якому ключі: якщо ми будемо події там оцінювати виключно за кілометражем під контролем наших військ, то ми насправді нічого не зрозуміємо.

Тому тут і треба починати з того, що на Курщині наші війська провадять "операцію базових ефектів", можливо - вперше у воєнній історії. Тільки є от певний нюанс - у "дистильованому" вигляді концепція "операції базових ефектів" нібито за замовчуванням передбачає, що таке застосовує ресурсно сильніший противник проти слабшого, який в результаті має остаточно посипатись.

Але ж у нас якраз навпаки, ми - ресурсно слабші, ми цю операцію провадимо, і у росіян є ресурси на відновлення. Що уже означає, що "вікно можливостей", які відкрила для України операція на Курщині, є насправді обмеженим, може доволі швидко закритись, тому зі здобутих успіхів треба негайно видобувати інформаційний ефект, як на західну, так і на нашу внутрішню аудиторію.

Тим більш, є ще й такий аспект - навіть нашим співвітчизникам повільно влазить в голову структура реальності, за якої росіяни будуть поступово наступати на Покровськ, а наші війська будуть далі йти на Курськ. Що вже говорити про західних аналітиків та людей, які там приймають рішення, що взагалі може призвести до ситуації, коли Захід сам нам почне накреслювати "червоні лінії" щодо операцій на території Росії.

Крім того, найважливіший момент: по суті, початок операції на Курщині став моментом, коли як Україна, так і Росія таки остаточно вступили у війну "зразка 19 сторіччя", в якій, за концепцією Едварда Люттвака, більшу вагу має отриманий стратегічний результат, а уже в другу чергу - фактично контрольована територія. Ось це по суті - і є пояснення, як так виходить, що наступаємо на Курськ в той час, як армія РФ продовжує операції на Сході.

Чого Кремль сам так специфічно реагує на події на Курщині, якраз цілком можна пояснити крізь призму вчення Карла Шмітта, яке виглядає десь так: пошук балансу між повноваженнями та обмеженням влади правителя з опорою на пошук нового сакрального начала. Так, звучить складно, але це хоча би пояснює, чому РФ в зоні операції ЗСУ обмежилась режимом "КТО", у той час як запровадила воєнний стан на ТОТ України ще у жовтні 2022 року. І заодно ілюструє, що Кремль може знайти вихід зі свого стратегічного глухого кута, в який його поставили дії України, насправді значно швидше, ніж ми думаємо.

Оригінал