Українські олімпійці у ЗМІ: знецінити не можна пишатися?

Олімпіада в Парижі завершилася, і деякі видання вже написали висновки: мовляв, українці не показали себе достойно, і взагалі - можна було й краще. Але краще було б - не писати таких слів на адресу наших олімпійців. Чому?

Видання NV уже поміняло заголовок, але так виглядає знецінення і топтання наших спортсменів-медалістів та тих, хто достойно виступив без медалей. Там ще текст варто поміняти. Кому не подобаються наші медалі та їхня кількість - завше можна послати на олімпіаду умовного Яковину. Той покаже високий клас, егеж?

Я дивилась інтервʼю наших медалістів та інших сильних спортсменів. Що бачу я? Що в спорт прийшло нове покоління, яке показує високий клас завдяки підтримці родини. Це уже те нове покоління, коли саме батьки вкладали гроші в дитину і шукали кращих тренерів. Або тренували самі. Приклад - Олександр Хижняк і Хижняк-тато, тато і син Кохани або батько і син Мчедлідзе.

Весь твітер і тікток у захваті від Іллі Ковтуна і порівнює його з Томом Голландом. Це гарно, бо нарешті виростають свої секс-символи на зміну швалі, яку штучно розкручувало ТБ. Ковтун вириває срібло у стрибучої групи китайців та японців - це достойно. Михайло Кохан - гарно метнув молот, а ще хлопець з гарними артистичними талантами. Слухати його вʼю одне задоволення.

Не можу не відмітити талант Ярослави Магучіх. І як вона виросла як людина за кілька років. Позиція, вміння якісно відповідати на чутливі питання - як от щодо Бубки, який аж бігом побіг вішати медалі на росіянку. Врахуйте, що росіяни влаштували стосовно Ясі хвилі хейту. Мовляв, виграла золото, бо наші не поїхали. "Сільнєйшиє".

Анастасія Рибачок отримала друге срібло Олімпіади. Її рідний Херсон РФ шматує кожного дня. Настя лише в 2023 році стала мамою. Попри емоційний тиск і нові батьківські обовʼязки в часи війни - дівчина показує, як треба плисти на каное. Іра Коляденко із Ірпеня у фіналі бореться з японкою. Отримує срібло. Присвячує перемогу рідному Ірпеню: "Вдячна всім за підтримку. Хотіла вичавити максимум. Присвячую медаль нашому місту-герою Ірпеню. Люди, які пережили окупацію... Скільки зруйновано життів, скільки смертей, скільки будинків зруйновано, зокрема і мій. Хотілося б трохи їм підняти настрій цією медаллю". Юна Іра переживала окупацію, бо була в місті до останнього. Після виїзду її квартира, отримана за Олімпіаду в Токіо, згоріла внаслідок влучання снаряда.

Художню гімнастку Марію Височанську приїхав підтримати тато-військовий. Він за рік попросив відпустку саме на Олімпіаду доньки. Олег Височанський - у складі 80-ї бригади обороняв Донецький аеропорт, там був тяжко поранений в голову. Марія перемоги присвячує татові. І гостро пережила дві помилки зі стрічками - вони коштували її команді олімпійської медалі. Марійку та її тата я би брала в офіційні поїздки до західних партнерів, аби показати справжню українську родину, де тато і донька герої і підтримують одне одного.

Оля Харлан - наша легенда, втілення українки - красивої, сильної, винахідливої і незламної. Олександр Хижняк блискуче довів, що бокс - наш національний вид спорту: чистити мордяку ворогу і перемагати. Сашко пишається беретом прикордонної служби. Прикордонники теж ним пишаються. Яка мораль? Досить знецінення людей, які достойно представляють Україну. І роблять усе, щоби гімн України звучав гордо.

До слова, ще зранку висів заголовок NV про те, як жахливо наш борець Муразі Мчедлідзе "програв" поєдинок за бронзу. Поправте його і не пишіть дурні. Хотіла би побачити автора цієї статті, який би скрутив представника Азербайджану. Врахуймо, що спортсмени тренуються вдома, в Україні. А це теж ризик з огляду, що РФ однаково куди бити.

Додам, що чимало спортсменів уже загинули на війні, під півтисячі вже. Не можу забути Женю Малишева - біатлоніста, талановитого юніора. Він загинув у перші дні боїв за Харків. Йому було 19.

Оригінал