Політкоректність чи її протилежність? Фобії воєнного часу
Наша русофобія недостатня - часто повторюємо ми. Однак чи насправді це - русофобія? І наскільки наше мислення зашорене хибними уявленнями про політкоректність?
Читаю інтерв'ю з психологом. Каже: ми через війну відійшли від політкоректності. Ні. На жаль - ні. Навпаки, ще більше почали боятися називати речі своїми іменами. Бо відразу "сексизм", "расизм" чи будь-який інший "...ізм" або якась "фобія" причепиться здебільшого безпідставно.
...навіть русофобія - не фобія, бо тоді треба визнати страх, а не ненависть до них. Війна, в якій ми вже одинадцятий рік - саме через панування політкоректності. Коли є реальна боязнь росіян. Але не того, що в них є бомба, а того, що вони можуть на щось образитися
Є сталий набір перевірених та верифікованих фобій. Скажімо, арахнофобія - боязнь павуків. Але навіть русофобія - не фобія, бо тоді треба визнати страх, а не ненависть до них. Війна, в якій ми вже одинадцятий рік - саме через панування політкоректності. Коли є реальна боязнь росіян. Але не того, що в них є бомба, а того, що вони можуть на щось образитися.
Політкоректність - це цензурування романів і корекція фільмів про Джеймса Бонда, вихолощення Марк Твена, Агати Крісті, втручання в тексти дитячих книжок Астрід Ліндгрен, розгляд під мікроскопом змісту народних казок. І це ще поки не чіпають "Собор Паризької богоматері" (хто в нас Есмеральда? Чи толерантний персонаж Квазімодо?), а також Швейка (його взагалі, боюся, звинуватять по всіх можливих пунктах). А існує ж і нікуди не подівся наш Митець із своїми п'єсами! Політкоректність - це боязнь відповідальності. Нічого не має спільного зі звичайною коректністю, шляхетністю, вихованістю тощо. До речі, крики: "Гвалт! Пробі!" з приводу посилення правих - це теж через надто глибоке занурення в політкоректність. Дякую за розуміння.
Коментарі