Жити довго і жити щасливо. Блакитні зони пояснюють все

Чому люди, які багато рухаються, їдять переважно рослинну їжу і мають підтримку друзів і родичів - живуть довго?

Блакитні зони - зони підвищеної концентрації довгожителів - названі так, тому що у дослідників першої з них (Сардинії, нагадаю, у списку ще Окінава, зони в Коста-Риці та Каліфорнії, Ікарія у Греції) 20 років тому не було інтернету, а лише паперова карта острова і блакитний маркер. Вивчаючи селище за селищем, група вчених виділяла ті, в яких жителів 100+ років проживало значно більше за статистичну норму, і це були не поодинокі випадки. Для першої публікації ці зони потрібно було швидко назвати, поглянули на карту - і вийшли "блакитні" зони.

Що стосується способу життя тих, хто досягав 100+ років із покоління в покоління, то в способі життя наявні наступні чинники. Пріоритетно рослинний раціон. М'яса та птиці, молочних продуктів або немає, або мало. Риби теж, згідно з локацією. Немає затяжного стресу, всі довгожителі позитивні та кайфують від кожного дня. Почасти тому, що в зонах дуже виражена соціальна складова, спілкування у групах, потреба обміну емоціями. Келих вина зокрема: якщо задоволення від смаку та компанії є, воно спрацює сильніше, ніж ті невисокі дози етанолу у складі. Немає "спорту", ​​але є багато руху. Неінтенсивного, але постійного протягом дня. Часто ці зони - пагорби. Тобто 10-15 тис кроків для 96-річного хлопця із Сардинії - не привід для гордості, а мінімум і без підрахунку, щодня.

Оригінал