Крим не наш? Загарбаний півострів лише виснажує ресурси Росії

Захід оцінив зусилля України в боротьбі за Крим. Тепер аналітики пророкують: із вдалої логістичної і ресурсної бази півострів став для Путіна великою проблемою. Чому?

Хороший текст від "The Economist". От справді, надихаючий. І важливо розуміти, що це текст не для нас, а для західної аудиторії. Тобто американцям і європейцям "продають" історію про те, як українці круто колошматять рашистів західною ж зброєю. А цей дискурс впевненості і генерить відчуття "правильного боку історії". Тобто, це дуже хороший стратегічний наратив про ефективність підтримки України. Удачі всім нам!

Автопереклад: у Криму Україна перемагає Росію

Нарешті хороші новини з України. Затвердження у квітні адміністрацією Байдена пакету військової підтримки на суму 61 млрд доларів після шестимісячної затримки з боку Конгресу вже має наслідки. Зокрема, отримання балістичних ракет ATACMS з дальністю дії 300 км означає, що тепер Україна може вразити будь-яку ціль в окупованому Росією Криму, причому зі смертельним ефектом.

Минулого тижня російський наступ на північному сході на Харків, друге місто України, також, схоже, втратив динаміку. Потенційно ще більш важливим є те, що президент Джо Байден під тиском гучного хору європейських союзників 30 травня послабив обмеження на використання американської зброї проти військових цілей на російській території, запроваджені через перебільшені побоювання щодо російської ядерної ескалації. Тепер українцям буде дозволено використовувати деякі американські засоби для ураження російських сил по той бік кордону, які атакують або готуються до атаки на Харків. Неясно, чи буде це включати російські тактичні літаки, які здійснюють планерні бомбардування, подібні до тих, що вбили щонайменше 18 людей у харківському будівельному магазині 25 травня.

Однак, на роздратування українців, пан Байден досі не скасував свою заборону на ураження цілей в інших частинах Росії. Про те, чого могла б досягти Україна, якби їй більше не довелося воювати зі зв'язаною за спиною рукою, свідчить ефективність її кампанії в Криму. За словами Бена Ходжеса, колишнього командувача американськими військами в Європі і старшого радника НАТО з питань логістики, українці "систематично працюють над тим, щоб зробити Україну непридатною для проживання російських військ".

Це було б величезним стратегічним призом для України. Ще з часів правління Катерини Другої росіяни вважали Крим важливим у військовому відношенні. Володимир Путін розглядав Крим, з'єднаний з материком Керченським мостом з 2018 року, як непотоплюваний авіаносець, де логістичні центри, військово-повітряні бази і Чорноморський флот, що базується в Севастополі, можуть бути використані для домінування на півдні України, перекриття життєво важливого для України експорту зерна і забезпечення постійного потоку людей і матеріальних засобів, щоб повністю витіснити Україну з Донбасу на північ. Російський президент інвестував величезні суми у військову інфраструктуру в Криму, і зараз вона під загрозою.

Амфібійний десант у стилі Дня висадки для звільнення Криму залишається немислимим. Але, каже сер Лоуренс Фрідман, британський стратег, це неправильний погляд на ситуацію. Крим є слабким місцем для Росії. Вона має занадто багато чого там захищати, і це найкращий спосіб для України чинити реальний тиск на пана Путіна, щоб домогтися поступок у майбутньому. Ніко Ланге, колишній радник міністерства оборони Німеччини, погоджується з цим: "Українська кампанія - це суміш військової та політичної стратегії. З політичної точки зору, вона є найбільш життєво важливим активом Росії; але вона також є дуже вразливою". Україна намагається зробити так, щоб Крим став для Путіна пасивом, а не активом. Мета полягає в тому, щоб ізолювати його і, таким чином, відтіснити російські повітряні і морські сили від півдня України і задушити його як логістичний центр.

Україна вже продемонструвала здатність крилатих ракет Storm Shadow і SCALP, що постачаються Великобританією і Францією, а також власних розумно спроєктованих саморобних морських безпілотників вражати російські військові кораблі, зокрема великі десантні кораблі типу "Ропуха", що використовуються як військові транспортні засоби, більшість з яких були знищені. Українські безпілотники і ракети, можливо, вивели з ладу до половини колись грізного Чорноморського флоту. Майже весь флот, що залишився, був змушений передислокуватися з Севастополя до порту Новоросійська, розташованого за 300 км на материковій частині Росії. Сам Новоросійськ був атакований 17 травня як морськими, так і повітряними безпілотниками. Постраждали залізнична станція та електростанція, а також військово-морська база.

Але зараз Україна використовує смертоносну комбінацію ПЗРК і все більш досконалих безпілотників, щоб систематично послаблювати російську протиповітряну оборону в Криму, вражати авіабази, з яких вилітають російські перехоплювачі, і завдавати ударів по критично важливих логістичних і економічних об'єктах. Сер Лоуренс вважає, що зосередженість на виведенні з ладу російської мережі ППО може також бути частиною підготовки до швидкого прибуття перших партій винищувачів F-16 з Європи.

17 квітня в результаті удару ЗРК по авіабазі Джанкой на північному сході Криму були пошкоджені гелікоптери, батарея С-400 і командно-диспетчерський пункт. Місяцем пізніше, ввечері 15 травня, масштабний удар ПЗРК по авіабазі в Бельбеку під Севастополем знищив чотири літаки, а також радар ППО С-400 і щонайменше дві пускові установки. Атака, яка включала близько десяти ракет, кожна з яких несла 300 бомб, спричинила масштабні пожежі, ймовірно, через вибух на складі пального і зберігання ракет класу "повітря-повітря".

Наступного вечора Бельбек знову зазнав удару, що свідчить про те, що Україна має в своєму розпорядженні більше, ніж 100 ЗРК, які, як вважалося, були подаровані. 30 травня два російські патрульні катери були знищені, а два транспортні пороми були пошкоджені біля Керченського мосту в результаті окремих ударів безпілотників, проти яких російські літаки виявилися безсилими.

Важливо відзначити, що розрекламована і дуже дорога російська система протиповітряної оборони С-400 виявилася недієздатною. Пан Ланге каже, що українці використовують безпілотники-приманки, щоб змусити росіян засвітити свої радари і розкрити свої позиції. Дані про цілі негайно передаються екіпажам пускових установок ЗРК АТАКМС. За шість хвилин ракети, які практично неможливо виявити через їхню швидкість і малу площу поперечного перерізу радарів, вражають цілі. Генерал Ходжес зазначає, що С-400 також вразливі до саботажу з боку українських спецслужб, що діють в Криму. Кожна батарея коштує близько 200 мільйонів доларів, і її нелегко замінити.

Генерал каже, що російським військам "немає де сховатися". За допомогою супутникової і повітряної розвідки, яку надають союзники по НАТО, власного глибокого знання території і таємних сил на землі, ніщо не може рухатися в Криму так, щоб українці про це не знали. З появою системи ATACMS і вдосконаленням власних безпілотників кожен квадратний метр півострова перебуває в зоні досяжності, включно з такими чутливими до часу цілями, як колони літаків і техніки, що рухаються дорогами або залізницею.

Генерал Ходжес впевнений, що українці "знесуть Керченський міст, коли будуть готові". Проте, потенційно більш складним завданням буде зруйнувати нову вдосконалену залізничну лінію, що проходить уздовж Азовського моря від Ростова через південноукраїнські міста Маріуполь і Бердянськ до Криму. Дмитро Плетенчук, речник Південного військового командування Збройних сил України, каже: "Залізниця вздовж сухопутного коридору - це визнання з боку російських окупантів того, що Кримський [Керченський] міст приречений. Вони шукають спосіб застрахувати свої ставки, оскільки усвідомлюють, що рано чи пізно у них виникнуть проблеми".

Першою перевіркою стратегічного успіху української кампанії в Криму може стати це літо, коли російські відпочивальники зазвичай прямують через Керченський міст на курорти півострова. Якщо вони вирішать інакше, каже Бен Баррі з Міжнародного інституту стратегічних досліджень, аналітичного центру, це буде поганим знаком для пана Путіна. Крим значною мірою залежить від туристичної галузі, і минулого року кількість бронювань скоротилася майже наполовину. "Крим", - каже він, - "перетворився з престижного проєкту на джерело виснаження російських ресурсів"

Оригінал