Арестович та Суббота. Чому всі ми – фабрика по вирощуванню самозванців

Кого може породжувати запит на магічне мислення, крім чарівників?

Російський поет, пам'ятники якого нарешті вивітрились з українських вулиць, але творчість з українських голів вивітрюється довше, писав: "Ах, обмануть меня нетрудно – я сам обманываться рад". А рядки "Вівці мої, вівці, вівці та й отари, хто ж вас буде пасти, як мене не стане" злі язики приписують Олексію Арестовичу, та це народна пісня.

Не всі розуміють, що Спартак Суббота – не хвороба, а симптом. Він є абсолютним продуктом свого часу, в якому "fake it till you make it" стало повноцінною стратегією життєвої поведінки. Він просто один грибочок величезної розгалуженої грибниці, яка виростила вже багато таких і ще виростить неодмінно.

Дивно: ми масово і екзальтовано обурюємось, що людина видавала себе за психолога і спала з клієнтками, як у нас тут під носом підприємець, який очолював фірму з виробництва розважального контенту, у модних синіх окулярах три роки видавав себе за голову СБУ і в результаті трахнув цілу країну, проваливши її захист і посприявши окупації величезної частини півдня. Відбиття якого вже обійшлось в купу життів і ще обійдеться. І нікого це не турбує, принаймні, масових обурень в соцмережах я щось не зауважив.

І було б лукавством вдягати біле пальто і казати, що решта суспільства зовсім не таке. Не прибріхує у резюме, не обирає на аватарку один вдалий кадр із десяти, навіть часто такий, де вже самі на себе не схожі. Похер, так навіть краще. Це солодке відчуття побути кимось іншим, мм.

І це ми ще не згадували шефа і за сумісництвом багаторічного кумпля нашого самозванця з СБУ, який його туди призначив і сам три роки не дуже добре справлявся із частиною fake, аж допоки make у нього не почав більш-менш виходити, і це його і врятувало. Хоча передчуваю, що і по ньому колись вийде розслідування, таке, що аж шуба завернеться від почутого. І світ навіть не зійшовся на ньому одному, бо існує ще ціла група арахамій, які матеріалізувались в українській політиці невідомо звідки і вправно шиють вбрання на голого короля.

Та справа не в самозванцях, а в середовищі людей, котрі готові зачаровуватись і охоче це роблять. Не розумію претензій до Арестовича в контексті його вангувань – до нього аудиторія йшла не як до військового експерта, а як до медійних барбітуратів. Бахнути щось заспокійливе, уколотса і забитса і упасть на дно колодца (с).

Вдячні глядачі і слухачі самі вирощують на своїх родючих грядках таких персонажів. І штовхають їх уперед по драбині компетенції, що вони аж змушені переступати через декілька щаблів, бо вже не в силі відповідати запитам аудиторії і не в силі відмовитись від лайків, переглядів і уваги. Ким мав бути Арестович, пости якого у березні масово закидали трусами жіночки? Як мав поводитись козак Гаврилюк, якого відбили від "Беркута", вдягнули і на руках понесли у Верховну раду? Кричати: "Ей, мене ж просто відпи*див "Беркут" і фоткав голого на морозі. За що мене в депутати?" А Надії Савченко навіть не довелось відкривати рота і вдавати когось. Вдячні українці самі зробили все необхідне. Вона просто мовчки сиділа за ґратами на Росії та іноді писала щось нейтральне на листочку і показувала крізь ґрати. А Спартак Суббота просто дуже хотів відповідати тій людині, якою його бачили прихильники, і скорочував шлях навпростець.

Біда в тому, що інфантильний український соціум, пошкоджений поганою освітою – величезна фабрика по вирощуванні самозванців. Самодостатній закритий цикл виробництва з родючими ґрунтами, системою рясного поливу та з чудесним сортовим насінням.

Запит на магічне мислення породжує тільки чарівників, бо кого він ще може породжувати?

Оригінал