Чого боїться Путін?

Мистецтво перемогти у битві, не провівши її – найвищий воєнний талант

До речі, стратегія вичікування цікава і пояснює, чому ми так вчепилися за той Бахмут і несемо там справді дуже болючі втрати за можливість не віддавати його росіянам.

Непоступливість української армії дуже демотивує росіян і показує, що далі наступати безсенсово, очікуваний весняний великий наступ Росії провалився і зараз саме час звалювати, щоб залишити собі хоч якесь вікно для перемовин, той самий Крим. Бо їм далі просто нема на що сподіватись, кожна наступна спроба буде слабшою за попередню. Їхні потуги згасають, все найоптимальніше було показане росіянами на початку вторгнення.

Кейс Херсона показав, що росіяни цілком можуть здавати міста без бою, коли не бачать змісту його захищати далі. А для нас це незмірно вигідніше – просто заходити у звільнені міста, не втрачаючи людей.

Не віддаючи росіянам Бахмут, українські військові пробують зберегти життя і здоров'я солдат у майбутньому наступі, зробивши його радше гіпотетичною загрозою, яка нависла тепер над армією Росії. Бо якщо Україна силою відіб'є всі окуповані території, то сідати за стіл перемовин не буде сенсу в принципі. За що розмовляти? А так Путіну залишають можливість виторгувати хоча б Крим з умовами якоїсь нейтральної території чи хз, шо вони там думають. А ми замість того не встеляємо землі Донбасу кров'ю українських військових і завершуємо війну. Як на мене – дуже навіть цікаво. Особливо якщо врахувати, що ми не знаємо, як пройде наш контрнаступ – цілком можливо, що він також впреться в укріплені вже лінії оборони ворога і затихне. Або кожен кілометр даватиметься з жахливими втратами.

Тому всі подоляки і буданови говорять про захоплення Криму за пів року – вони знають, чого саме боїться Путін і що це для нього останнє, що він може втратити в цій війні, й далі стане нікому нецікавим.

Мистецтво перемогти у битві, не провівши її – найвищий воєнний талант. Я аплодуватиму тим, хто таке проверне.

Оригінал