Макрон у Пекіні. Яку карту він гратиме?

Говорити із Сі годинами, як з Путіним, не вдасться

Еммануелю Макрону критично потрібен успіх на фоні протестів французів проти пенсійної реформи. Успіх у сфері внутрішньої політики поки не проглядається, тому без зовнішньої ніяк. Сьогоднішній візит Макрона в Пекін – це для нього шанс. Для нас теж, але є також і низка ризиків. Макрон їде не один – він запросив президента Єврокомісії Урсулу фон дер Ляєн. Мета зрозуміла – Макрон хоче говорити від імені Європи. Китай це більш ніж влаштовує: йому не подобається колективний Захід і те, що наша війна з РФ, власне, його вперше за багато років зміцнила. Китай впевнений, що змагання із США розгортається, але зовсім не хоче, щоб це було змагання з колективним Заходом. Чим менше солідарності всередині Заходу, тим для Китаю краще.

Власне, як і для Путіна. А для нас – з точністю до навпаки. Вести із Сі Цзіньпіном розмови про геополітику, звісно, можна і навіть потрібно. Розуміючи, що Китай розуміє мову балансу сили і ніяку іншу. На фоні поїздки президента Тайваню в США і зустрічі зі спікером Конгресу з прогнозовано роздратованою реакцією Китаю у Макрона є вибір: грати "окрему європейську" карту або "західну". Від торгівлі до безпеки, адже Австралія вибрала американські атомні підводні човни замість французьких, і з цього почалася співпраця США, Австралії та Великобританії навколо стримування Китаю, щонайменше формально. Тому спокуса зіграти "європейську" карту є. Говорити із Сі годинами, як з Путіним, не вдасться. І це теж добре.

Оригінал