Не Україною єдиною. Кремль готувався анексувати ще одну державу

До 2030 року Путін планував поглинути Білорусь і Україну та створити нову Російську імперію

Володимир Путін повернувся на пост президента у 2012 році як більш націоналістичний та ксенофобний лідер, що просуває "традиційні" цінності. Його метою було увійти в історію як "збирач російських земель". Тобто Росії, України та Білорусі.

Єдність східних слов'ян була традиційною метою російських націоналістів. У 1991 році дисидент Олександр Солженіцин запропонував замінити СРСР російським союзом трьох східних слов'ян. 16 років потому Путін заснував фонд "Русский мир", який мав ту саму мету.

Східнослов'янська єдність важлива для Путіна не тільки для того, щоб увійти в аннали російської історії поряд з Іваном III XV століття, якого першим назвали "збирачем російських земель". Крім того, ядром СРСР були три східнослов'янські країни, які Путін бачить ядром Євразійського економічного союзу, ЄврАзЕС – своєї альтернативи ЄС.

Кремль розв'язав торговий бойкот України – політичний тиск на президента Віктора Януковича – і дав "позику", тобто хабар у $15 млрд, щоб змусити його не підписувати Угоду про асоціацію з ЄС, від якої він відмовився у листопаді 2013 року. Метою Кремля для Януковича було його переобрання у 2015 році та прийняття України до ЄврАзЕС.

Ця стратегія зазнала поразки через Революцію гідності. Проте Крим був захоплений і анексований. Спроба відірвати південний схід України не вдалася, за винятком того, що сепаратисти отримали контроль над невеликою частиною Донбасу за допомогою російської армії, що вторглася.

Протягом наступних восьми років "план Б" Путіна полягав у тому, щоб тиснути на Україну, щоб вона реалізувала російське розуміння Мінських угод, які перетворили б Україну на слабку державу-сателіта Росії. Цей план провалився ще й тому, що президент Петро Порошенко відмовився погодитись з вимогою Кремля про капітуляцію. Обраний у 2019 році Володимир Зеленський спочатку здавався більш схильним до згоди на якісь компроміси заради миру. Але Зеленського розлютили безперервні вимоги Путіна та його небажання йти на компроміс. До 2020-2021 років відносини українського та російського президентів погіршилися.

До 2021 року Кремль почав заявляти, що Україна перетворилася на "антиросійську" країну, на аванпост США та НАТО на кордоні з Росією. Насправді антиросійські настрої в Україні зросли у відповідь на російський імперіалізм у Криму, військову агресію на Донбасі та заперечення Росією існування українського народу.

Тим часом росіяни планували анексувати Білорусь. Фальсифікація виборів Олександром Лукашенком у 2020 році спровокувала безпрецедентні протести, які були жорстоко придушені за допомогою Росії. Лукашенко став залежати від Путіна, щоби залишитися при владі.

Влітку 2021 року Росія почала різними способами готуватися до поглинання України та Білорусії. Рішення про вторгнення в Україну було розроблено разом із наміченою для Білорусі невоєнною стратегією, яку Лукашенко буде реалізовувати від імені Путіна. Українську стратегію мав реалізовувати проросійський сатрап, який мав змінити Зеленського та був би поставлений російською армією. Кінцева мета була та сама – поглинання новою Російською імперією двох країн та знищення білоруського та українського суверенітету.

Стратегічний документ для Білорусі, підготовлений російськими політичними та військовими елітами, мав сформувати проросійські настрої серед білорусів, зокрема політичних та військових еліт, та зменшити вплив "націоналістичних" та прозахідних сил. Білоруська політична система мала бути перетворена на копію російської. Економічна, торговельна та фінансова інтеграція зробити економіку Білорусі частиною економіки Росії. Сприяти проросійському впливу серед великих білоруських бізнесменів. Білорусь мала бути змушена використовувати для торгівлі російські, а не балтійські чи польські порти.

Мали створити мережу проросійських НУО та аналітичних центрів, які підтримували б російсько-білоруську інтеграцію. Русифікацію посилити за рахунок інтеграції систем освіти двох країн, просувати російську мову та відкрити філії російських культурних організацій у провінційних містах. Особливою метою мала бути білоруська молодь. У військовій сфері білоруські збройні сили мали стати де-факто частиною російської армії. Білорусі мали запропонувати розширити кількість безоплатних баз та частіше проводити військові навчання. План розміщення російської тактичної ядерної зброї у Білорусі показує, що ця стратегія вже діє.

У липні 2021 року Путін опублікував ідеологічний трактат на 6000 слів, у якому виклав своє заперечення існування України як країни та українців як народу. Есе стало ідеологічною рушійною силою ухваленого влітку 2021 року рішення Росії про військове вторгнення в Україну 24 лютого 2022 року.

ФСБ, російська служба внутрішньої розвідки, яка також діє на всій території колишнього СРСР, розширила свою "п'яту службу", яка отримала офіційну назву "Служба оперативної інформації та міжнародних комунікацій". Вона поставила собі завдання підготувати стратегію для запланованого військового вторгнення в Україну. "П'яту службу" ФСБ розширили з 30 до 160 офіцерів, які працювали з 40 офіцерам ГУР проти України. Голова "п'ятої служби" ФСБ, генерал Сергій Бесєда, відвідав Київ 20 та 21 лютого 2014 року.

Поєднання корупції ФСБ, недоречних стереотипів про Україну та українців і відсутність знань про сусіда призвело до того, що вторгнення зазнало фіаско. Повідомляється, що Бесєду затримали навесні 2022 року, і незрозумілу кількість співробітників "п'ятої служби" звільнили.

Ті, кому ФСБ заплатила в Україні, говорили луною те, що хотіли чути в Москві. Проросійські неурядові організації, аналітичні центри та активісти повідомили ФСБ, що малороси вітатимуть російську армію. "Розвідувальні дані" вони потім передали політичним лідерам у Кремлі. Путін і його поплічники вважали, що малороси та російськомовні задихаються від репресій з боку "нацистів", які прийшли до влади під час Євромайдану і перетворили Україну на "антиросійську" маріонетку США.

Сили вторгнення зі 175 тис. солдатів, зібрані Кремлем, ґрунтувалися на мізерних розвідданих ФСБ, які вводили в оману, що Зеленський втече або буде швидко взятий у полон, Київ швидко впаде, а більша частина української армії не чинитиме опору. Для порівняння: Варшавський блок вторгся в Чехословаччину у 1968 році, країну з чвертю населення України, використавши 250 тис. солдатів. Посадка на трон проросійського сатрапа поставила б Україну на той же шлях, що й Білорусь – поглинання Росією до 2030 року.

Мета російського вторгнення – "денацифікація". Вона полягала в ув'язненні чи вбивстві активістів громадянського суспільства, педагогів, журналістів, діячів культури та політиків, які вважаються "нацистами". Тобто всіх, хто підтримує українську національну ідентичність. Руйнування української національної ідентичності мало відбуватися одночасно з русифікацією, російськими шкільними підручниками, паспортизацією, пропагандою про росіян і українців як "один народ" та поверненням пам'ятників Володимиру Леніну, нав'язаних зараз на окупованих росіянами територіях. СРСР терпів та цитував Тараса Шевченка, але нинішні правителі Росії зносять пам'ятники йому.

Демілітаризація – друга мета російського вторгнення. Вона нав'язує контрольований Росією нейтралітет для України. На це Кремль прагнув змусити Київ погодитись через Мінські угоди. Українську армію було б різко скорочено, Росія відкрила б військові бази на українській землі, а цілі вступу в НАТО та ЄС викреслили б із Конституції України.

Повернувшись у 2012 році на пост президента, Путін почав своє "збирання російських земель" – приєднання Білорусії та України до Росії. Янукович мав стати українським Лукашенком, але Євромайдан скасував цей план. Проте Путін захопив Крим. Потім Росія прагнула трохи обрусити Україну через Мінські угоди – вимоги капітуляції, на які Порошенко та Зеленський не погодилися. Влітку 2021 року Путін написав своє есе про російський імперіалізм, і Кремль розробив військовий план для України, який призвів би до насадження проросійського сатрапа та малоросійського невоєнного плану для Білорусі. Мета була та ж – до 2030 року поглинути Білорусь та Україну в нову Російську імперію.

Переклад Gazeta.ua