Просто зараз війна переходить у нову, вирішальну фазу

Вона закінчиться перемогою України, адже поряд її вірні друзі

Завершилася 59-а Мюнхенська безпекова конференція. Немає нічого дивного в тому, що її основною темою була війна в Україні та її глобальні наслідки. Адже прямо зараз, у ці дні, відбувається перехід війни, що була розв'язана Росією проти України, в нову, кульмінаційну та вирішальну фазу. І в Азербайджані чудово розуміють, що таке війна за перемогу над окупантами.

На жаль, досвід нашої країни, її багаторічну боротьбу за відновлення своєї територіальної цілісності, досвід наших трагедій недостатньо добре вивчали в Україні. Адже саме аналіз причин та наслідків вірмено-азербайджанського конфлікту дуже допоміг би Україні у підготовці до того лиха, з яким до неї прийшла Росія. Але повернемося безпосередньо до перипетій цьогорічної Мюнхенської конференції.

"Загальна геополітична ситуація повністю змінилася. Мабуть, ми вже не повернемося до часів "до" російсько-української війни", – заявив під час однієї з панельних дискусій у рамках Мюнхенської конференції Ільхам Алієв – президент скромного за розмірами, але максимально залученого до світових процесів Азербайджану. Наша країна відіграє найважливішу роль у новій конструкції, що зводиться на руїнах тієї, що руйнується.

Саме Азербайджан взяв на себе функції забезпечення енергетичної безпеки Європи, допомагаючи врятувати Старий Світ від залежності від російських нафти газу. Нагадаю, що у липні минулого року голова Єврокомісії Урсула фон дер Ляйєн та президент Азербайджану Ільхам Алієв підписали меморандум про енергетичну співпрацю.

Також доречно нагадати, що Азербайджан був, є і завжди буде надійним другом та стратегічним партнером України. Недарма напередодні Мюнхенської конференції з безпеки президент України Володимир Зеленський зателефонував Ільхаму Алієву і висловив подяку за підтримку територіальної цілісності та суверенітету його країни, а також за надану гуманітарну допомогу.

Прийде час, і всім стане відомо, яким у реальності був масштаб допомоги, наданої Азербайджаном Україні, яка потрапила в біду. Недарма, зауважу, у Росії так нервово на все це реагують. Але інакше й не могло бути. Бо Азербайджан, як і Україна, зіштовхнувся із окупацією своїх земель. Тоді як Росія та Вірменія є державами-окупантами. Втім, навіть між ними є різниця.

"Близько 30 років наші землі перебували під вірменською окупацією. Прем'єр-міністр Гарібашвілі зазначив, що у 2008 році, після російсько-грузинської війни, проти Росії не було запроваджено жодних санкцій. Але я також можу сказати, що Вірменія окупувала 20% території Азербайджану, порушила міжнародне право та не виконувала резолюції Ради безпеки ООН протягом 27 років. І жодних санкцій щодо неї не застосовувалося", – зауважив президент Азербайджану у Мюнхені.

Так, це правда. За всі роки, що тривала окупація Вірменією територій Азербайджану, проти неї не було запроваджено жодних санкцій. На відміну від Росії, проти якої, слід визнати, запроваджено серйозні та наростаючі санкції. Вони справедливі. Це один із способів покарання країни-окупанта. Тільки ось нічого подібного, повторюся, не було зроблено щодо Вірменії.

Скажу більше. Вірменія так і не понесла жодного покарання за геноцид мирного азербайджанського населення Ходжали. Цей злочин проти людяності стався в ніч з 25 на 26 лютого 1992 року, коли вірменські збройні формування за участю російської армії захопили місто Ходжали і вчинили геноцид щодо азербайджанського народу. З особливою жорстокістю було вбито 613 осіб мирного населення, у тому числі 63 дитини, 106 жінок, 70 людей похилого віку. Людям відрубали голови, виколювали очі, животи вагітних жінок були розрізані багнетами. 1 275 людей потрапили в полон, 150 людей зникли безвісти, 487 людей скалічено.

Колишній карабахський сепаратист, а пізніше третій президент Вірменії Серж Саргсян в 2000 році в інтерв'ю британському журналісту Томасу де Ваалу так прокоментував те, що сталося: "До Ходжали азербайджанці думали, що вони просто з нами жартують. Вони думали, що вірмени – люди, які не зможуть підняти руку на мирне населення. Треба було все це переламати". Ось так цинічно і без краплі жалю у Вірменії міркували і міркують досі про злочин проти мирного азербайджанського населення.

Так само у Росії міркують про жахливі злочини, вчинені проти України, проти її мирних міст, мирного населення. Схожість дій Росії та Вірменії просто вражає. Це давно зрозуміли у нашій країні. Зрозуміли та витратили десятиліття на будівництво сильної армії, міцної держави, здобувши в результаті історичну перемогу у 44-денній війні. І того самого – перемоги над окупантами, побудови сильної держави з армією, здатної відбивати будь-які нападки, – Азербайджан бажає й Україні. Не просто бажає, а допомагає у цьому всім, чим може.

Спеціально для Gazeta.ua