Про ІПСО й човен, хитати який не на часі
Критика руйнує єдність нації… А може, змушує "слуг" нарешті ставати до роботи?
Сьогодні кожна домогосподарка знає про існування ІПСО. Якщо хтось ще не в курсі, поясню: все, що стосується критики влади та суперечить переможним реляціям – це є ІПСО. І кожен, хто бодай торкається клавіатури, ризикує бути звинувачуваним у реалізації ІПСО ворога. Контроль тут суворіший за диктатуру політкоректності алгоритмів ФБ. Вважаєш, що гелікоптер МВС з міністром й почетом впав на дитячий садок через недбалість – працюєш на ворога; написав, що тиловики МО купують яйця на мільйони не штуками, а кілограмами – послаблюєш нашу армію; маєш нахабство критикувати президента – працюєш за методичками Кремля й роз'єднуєш націю. Не шукайте відповідь, чому – бо війна. Бо не на часі.
Не час для дискусій та розбрату. Але ця війна надовго, вам так не здається? Днями фаховий експерт Роман Світан припустив, що ми воюватимемо з рашистами ще років з десять. То що робити: не критикуємо владу, не "вносимо розбрат" до самої перемоги?
Головне – не чіпати Залужного. Це святе
А хто першим, окрім очільників ОП та їхніх ютуб-спікерів заявив, що критика влади – це розхитування човна, а не зміцнення нації та обороноздатності країни? Якщо МВС визнає, що у загиблого міністра не було потреби летіти над містом, хіба у наступній авіатрощі це не збереже життя й здоров'я дітей, які йтимуть до дитячого садку? А хіба звільнення заступника міністра оборони, який опікувався закупівлями, після публікації про "дивні" військові тендери чимось загрожує обороноздатності? Навряд чи. Просто в армії стануть красти обережніше й менше. Насмілюся припустити, що раптом з'являться підстави звільнити міністра оборони – це не стане трагедією. Головне – не чіпати Залужного. Це святе.
Й чому президент воюючої країни може викликати єдине почуття: захоплення? Чому його слід звільнити від критики? Чим це загрожує безпеці країни? Хіба це унікальний талант – постити щоденні відоси й начитувати на трибунах тексти, написані спічрайтерами? Слід визнати: президент Зеленський – унікальне явище в українській історії. Очолювана ним політсила тривалий час має більшість в парламенті, отже – потужний вплив на всі процеси в державі. Чи маємо ми право висловлювати претензію к фракції "Слуга народу", констатуючи, що парламент буквально заціпенів з початку війни? Парламент довів, що не здатен дієво реагувати на військові виклики. На власні виклики вони реагують оперативно. Просувають своїх людей на "хлібні місця" у владі, вирішують власні бізнес-інтереси. В пресі з'являється серія публікацій про нардепа-забудовника, який з перемогою Зеленського претендує на місце лідера у забудові Києва. За п'ять років після завершення будівництва він не спромігся передати інженерні мережі на баланс обслуговуючих організацій, блокував створення мешканцями ОСББ, без будь-якого контролю буквально вимагав величезну плату за обслуговування будинків й довів у військовий час сотні людей до того, що їх відключають від електро- та водопостачання, залишив інвесторам аварійну систему каналізації… Жодної реакції "слуг" на критику: депутат-забудовник почувається чудово, пропонує інвесторам компенсувати його п'ятирічні борги. Не на часі?..
А може, критика стане стимулюючим копняком для уряду та парламенту, аби зменшити страждання й жертви цивільного населення?
Хто відповість за відсутність бомбосховищ чи бодай мінімально облаштованих укриттів на завершення року війни? Сотні тисяч людей місяцями сидять у підвалах, гинуть під обстрілами, бо уряд не спромігся ані вчасно та організовано евакуювати мешканців з зони боїв, або ж вони відмовилися залишати домівки, бо їм просто не створили притулків на мирній території. Скільки разів ця проблема обговорювалася в парламенті, кого з очільників Кабміну викликали на килим у профільні комітети, чи звільнено відповідального за організацію цивільної оборони?.. Ці запитання точно зруйнують єдність нації? А може, це буде стимулюючим копняком для уряду та парламенту, аби зменшити страждання й жертви цивільного населення? Всі ці молоді й красиві весільні фотографи при владі повинні або навчитися працювати на державу, або звільнити місце професіоналам. Трагедії від такої заміни не станеться – тільки покращення.
За роботу, панове недоторканні!
