У нас є шанси вкотре спустити все в унітаз

Чиновники крадуть не гроші, а наше майбутнє

Ми, як народ, маємо одну цікаву особливість. Кожен українець окремо проти корупції. Він за чесність, відкритість та патріот до мозку кісток.

Але...

Якщо що – кум має все порішати. І якщо трошки... то це не корупція! І якщо трошки, то це не злодійство! А якщо тільки разочок, то це не рахується! І якщо все у сім'ю, то батьківщина від цього не постраждає!

Розумієте, дорогі співгромадяни, ми з вами такі веселі та винахідливі, що нам просто перестануть давати гроші. От перестануть – і все. І жодного плану Маршалла, ніякого відновлення – просто погладять по голівці з глибоким співчуттям. І все, концерт закінчився.

Це не просто гроші. Це гроші з кишені їхнього платника податків. Не останні, зрозуміло, але, щоб допомогти Україні, якийсь умовний Джон-Джек-Мері-Кетрін відривають їх від своєї родини. Діляться. Співчувають. Співпереживають.

Їм прикро, коли їхню допомогу розтягують по кишенях.

Кожен випадок корупції, крадіжок, кумівства – це цвяхи в кришку труни України. Нової України, за яку нині наші захисники вмирають на полях битв.

Це не гроші крадуть – це крадуть наше майбутнє, довіру до нас нищать, нашу репутацію зводять нанівець.

Скільки ж шансів ми втратили за ці 30 років! Скільки можливостей профукали! Хочемо ще? Судячи з повідомлень минулого тижня, ми маємо всі шанси спустити все в унітаз. В черговий раз.

Буде прикро, правда?

Оригінал