Підвищити податки – не варіант. Є лише один шлях, який врятує нашу економіку
"Фіскали" пропонують нам лише половину коня Мюнхгаузена, який не те що їхати, пити нормально не може
Згідно з сучасними бюджетними моделями (не тими, що застосовуються у нас, а тими, що успішно апробовані у світі – і в розвинених країнах, і в тих, що розвиваються), податки – це "спалювання" грошей в економіці. А бюджетні витрати – це створення нових грошей в економіці. Витрати держави – це втрати. Це одночасно доходи домогосподарств (соціальні трансферти, зарплати) та доходи бізнесу (держзамовлення).
Мистецтво уряду не в зборі податків. Податки – вторинні
Мистецтво уряду не в зборі податків. Податки – вторинні. Мистецтво держави – у створенні ефекту мультиплікатора шляхом формування стимулів щодо розвитку виробництв із високим рівнем додаткової вартості (спочатку трудомісткі галузі, потім у міру зростання продуктивності праці – наукомісткі та високотехнологічні). Коли 1 грн держвитрат призводить до зростання ВВП на 5 грн та збільшення податкових зборів на 1,5 грн. Ви помітили, де в цьому ланцюжку знаходяться податки? На третьому місці. На першому – правильний вибір каналів держвитрат. На другому – досягнення ефекту мультиплікатора зростання у межах циркуляційної моделі економіки. І лише на третьому – податки. Як закономірний результат. У цій моделі держава забезпечує гармонійний фіскальний потік, без перенапруги економічних агентів та "общипування гусака".
Перефразовуючи висловлювання пана Гетьманцева про "гусака", можна сказати, що держава в цій моделі може розраховувати для набивання бюджетної подушки лише на ті пір'я та пух, які залишаться в гнізді гуся.
Потрібно домогтися, щоб доходи населення, заощадження та інвестиції зростали за експонентом
Ще ефект акселератора, коли абсолютний приріст ВВП щоразу вищий за попередній. Потрібно домогтися, щоб доходи населення, заощадження та інвестиції зростали за експонентом. У цьому і є "просте" пояснення численних економічних "чудес".
Але як домогтися поєднання моделі низьких податків та державних витрат? Адже нас вчили "жити за коштами", витрачати лише те, що "заробляєш", первинному бюджетному профіциту. Цього можна досягти лише за рахунок розширення дефіциту бюджету до 10% ВВП щонайменше на десять повоєнних років.
Нам потрібний експансіоністський бюджет, а не рестрикційний. Як за такого дефіциту бюджету досягти цінової та курсової стабільності? Насамперед за рахунок створення внутрішнього виробництва та зростання пропозиції товарів (а не за рахунок дешевого імпорту). І за рахунок експортного виторгу та припливу інвестицій. Саме тоді виникає відомий фокус у вигляді зростання валютного еквівалента ВВП на фоні широкого дефлятора.
Досягнення ВВП у розмірі $1 трлн для України – це не фантастика, а лише результат правильної політики
Наприклад, при дефляторі у 20%, стабільному курсі та реальному зростанні ВВП у гривні на рівні 5% валютний еквівалент валового продукту зросте на 25%. Тобто досягнення ВВП у розмірі $1 трлн для України – це не фантастика, а лише результат правильної політики, хоч би як це фантастично нам здавалося зараз, на економічному дні.
Обмеженість дискурсу наших "лібералів" та "фіскалів" полягає в тому, що вони пропонують вам лише половину коня Мюнхгаузена, який не те що їхати, пити нормально не зможе. Перші пропонують повне усунення держави та тотальне урізання державних витрат. Це швидка смерть економіки, розрив серця. Другі – високі податки на фінансування державних витрат. Це тривала та болісна смерть економіки.
Я ж пропоную модель зниження податків та ефективних державних витрат. Тобто поєдную дві половинки коня Мюнхгаузена в одну здорову одиницю. Можна їхати, пастися та пити.
До речі, жоден прихильник "низької ціни держави" так і не запропонував виразну модель економії державних видатків. Тут усе дуже просто. Після війни оборонний бюджет у нас буде на рівні щонайменше 10% ВВП. Ще 10% – пенсії. Вже 20%! Тільки на двох позиція: 10 млн пенсіонерів та мільйон реципієнтів сектору безпеки. Далі – наука та освіта. Ще 10%. Субсидії, соціалка та наука – 5%. Інфраструктурні витрати – щонайменше 5%. Зауважте, я навіть не беру утримання держапарату. Припустимо, всіх чиновників надіслали в "Дію" та оцифрували. Але навіть на мінімальних позиціях ми маємо 40%. Що різатимемо? Зекономимо на армії? Вморимо голодом пенсіонерів та позбавимо їх права голосу? Введемо приватні школи та лікарні? Скасуємо соціальний пакет сім'ям із дітьми в умовах демографічної катастрофи?
Загалом, не вірте данайцям, які приносять економію. Так само як не вірте, що всі ці гроші можна зібрати з економіки (треба, мовляв, "усього" посилити фіскальну дисципліну).
Україні потрібен третій шлях. І він єдино правильний.
Коментарі