Ядерка, газ та голод. Як Росія залякує весь світ

На жаль, цей сконцентрований тиск обмежено, але працює

Російська стратегія щодо Європи – це потрійне залякування. По-перше, шантаж застосуванням ядерної або хімічної зброї, а в більш широкому сенсі – розповсюдженням війни на Європу.

По-друге, енергетичний шантаж зменшенням або взагалі припиненням постачання газу. Звідси зупинка "Північного потоку" "на технічне обслуговування" та надсилання німецьким компаніям повідомлень про можливість форс-мажорних обставин.

По-третє, міграційний шантаж через штучне створення голоду в країнах Африки та Близького Сходу. На жаль, цей сконцентрований тиск обмежено, але працює. Не варто розганяти зраду, ніхто не збирається нас "здавати". Але ядерний шантаж впливає на темпи і якість постачання зброї. Енергетичний – на дозволи повертати "Газпрому" турбіни для "Північного потоку-1" (а також лобіювання запуску "Північного потоку-2" через начебто "технічну нездатність" потоку першого). Міграційний же призводить до дискусій всередині ЄС щодо розблокування ресурсів російських банків для експорту продовольства та добрив. І Москва прямо виставляє це як умову свого погодження на експорт нашого зерна.

Що мені не подобається в цій історії – відсутність чіткої стратегії Євросоюзу, як цьому потрійному тиску протидіяти. Це дає російському режиму маневр – пропонувати різним країнам ЄС непублічно домовлятися. І тут можлива домовленість щодо експорту українського зерна не має стати приводом для тиску на нас починати домовлятися не на наших із Заходом, а на компромісних із Кремлем позиціях. Політику "батога і пряника" в Москві застосовувати вміють. Нашою спільною із Заходом відповіддю має бути політика батога, або краще сказати двох: військового та санкційного. Наше головне завдання на найближчі місяці – не дати нікому в ЄС з цього з'їхати.

Оригінал