Можливо, це і є довгоочікуваний перелом на фронті

Головні події російсько-української війни 29-30 травня

Це останній день довгого та кривавого травня. Трагічно, що він стане взагалі останнім днем у житті багатьох молодих людей, яких зробили гарматним м'ясом і погнали на непотрібну війну кілька старих пердунів — ще один урок з тих, які людство не може засвоїти вже кілька тисяч років.

Битва за Донбас

Лиман… Всупереч багатьом західним оглядачам, які стверджують, що українські частини в цьому регіоні "зазнали поразки" від росіян, загалом "зламані", а їхній "дух занепав", частини ЗСУ в Лимані залишаються повними сил та готовності битися.

Замість стрімголов тікати до Сіверського Дінця, вони організовано відступили на південні околиці міста — географія цього терену така, що здобути його не легше: там або густий ліс, або повністю відкрита місцевість, проте настільки пересічена, що там легко заховається маса захисників.

Зачистка цієї території забере в росіян досить часу, оскільки тепер їм бракує тут військ

Зачистка цієї території забере в росіян досить часу — насправді, дуже багато, оскільки тепер їм бракує тут військ, адже щойно вони захопили Лиман, то почали забирати звідти частини й перекидати їх на Сіверськодонецьк.

Сіверськодонецьк… Як вірити росіянам, то це зруйноване місто вони взяли ще два дні тому. Та навіть Лисичанськ був на межі захоплення. Проте, як виявилось, щойно вчора вагнерівці, росгвардія, сепаратисти та ще й армія РФ увірвалися в північні райони міста, дійшли до готелю "Мир", автостанції, госпіталю на північному сході; їм вдалося просунутися на дві-три вулиці вглиб до центру, а також зайти в Сиротине, що є південною околицею міста. Все разом тягне на третину міста з трьох боків.

Український гарнізон, до якого входять 4-й полк швидкого реагування, 111-та чи 115-та бригади тероборони та 17-та танкова бригада, були посилені 81-ю десантно-штурмовою бригадою. Втім, учора ввечері почали з'являтися повідомлення про відступ усіх цих підрозділів через Сіверський Донець — у Лисичанськ.

Залишається чекати, що там насправді відбудеться.

Попасна… Підрозділи РФ, вагнерівців та сепаратистів на цьому напрямку видохлись. Справа в тому, що в багатьох із зосереджених там 12-15 батальйонних груп залишилося не більш як по 200-250 осіб і до десятка бронемашин [приблизно чверть складу людей та 20% техніки. — перекл.]. Генерали намагаються заставити їх атакувати під дулом пістолета — деякі, вочевидь, відмовляються, але більшість ні: вчора вони намагалися відвоювати Комишуваху, де закріпилася 118-та бригада тероборони. Про наслідки не знаємо.

До речі, про 118-ту бригаду: здається, українська тактика полягає в уведенні регулярних частин, щоб відбити атаки росіян або захопити черговий плацдарм, а потім армійські підрозділи відходять, а на їхнє місце стає тероборона. Можу видатися несправедливим до сил ТО, проте загалом ідея дуже добра — дає можливість командуванню мати під рукою певні резерви.

Росіяни жаліються, що наступати вкрай важко, бо весь фронт від Комишувахи аж до Горлівки накриває шаленим вогнем натівська артилерія

Бахмут… Що ж, просто не вийде атакувати Бахмут, якщо вагнерівців перекинули на Сіверськодонецьк. В результаті позиції там само, де й були два дні тому — а росіяни жаліються, що наступати вкрай важко, бо весь фронт від Комишувахи на півночі аж до Горлівки на півдні накриває шаленим вогнем артилерія, що її передало українцям НАТО. Те саме стосується й дуги під Попасною.

Авдіївка… Далі тримається попри те, як важко її обстрілюють та бомбардують з повітря. Спроба росіян обійти місто з флангів, рухаючись на Новобахмутівку та Веселе далеко не зайшла.

Південь

Український "контрнаступ у Херсоні"…. гадаю, я не відкрию великої таємниці, коли скажу, що мені він видається "чудовою диверсійною операцією". Завдяки підтримці НАТО український Генштаб чудово знає, що вони атакують у саміньке місце зосередження російських військ (та усіляких їхніх "союзників") у цій частині Україні, а також чудово розуміє, що вони мають низку інших, "кращих напрямків", по яких вони могли би вдарити, також на півдні. Менше з тим, вони атакують саме тут, та ще й мають певний початковий успіх.

Закріпившись у Давидовому Броді, наші війська зімітували атаку в південному напрямку, але повернули на схід та вдарили у тил по російському фронту

Навіть попри те, що БТГр зі складу 49-ї ЗВА РФ вже сягнули межі своїх можливостей (адже в середньому повноцінна БТГр мала би боронити дялінку фронту завдовжки 7–8 км, а натомість БТГр 49-ї армії розтягнуті на проміжках завдовжки 20–25 км), російська армія все ще має багато особового складу, а також дві завершені лінії оборонних укріплень довкола Херсона. Третя лінія — у процесі зведення. Менше з тим, війська української 60-ї та 63-ї бригад мають в останні два дні успіх. Спершу, закріпившись у Давидовому Броді, вони зімітували атаку в південному напрямку, але повернули на схід та вдарили у тил по російському фронту між Білою Криницею та Новогригорівкою — і розбили його. Таким чином, зараз фронт на східному березі Інгульця не лише глибокий, але й широкий. Та все ж таки подальше просування, схоже, було зупинене між Сухим Ставком та Брускинським.

Друга вісь атаки — в районі Снугрівки. Навіщо вони там атакують в лоба — гадки не маю, але це не надто гарна ідея. Тож не дивно, що російський гарнізон тут ще тримається.

Та вважайте: окрім звільнення Давидового Броду, ми не маємо візуальних підтверджень просування в інших напрямкам. Разом з тим, нам відомо, що події у Давидовому Броді та біля Снігурівки нормально так попсували нерви гарнізону російської армії у Миколаївці та підштовхнули його до панічного відступу.

Так чи інакше, я не буду здивований, якщо штаб 49-ї ЗВА наразі метушиться у пошуках усіх наявних сил для перекидання на цей напрямок, та ще й просить Москву про допомогу. Тим часом, ЗС та ПКС Росії "завдає удару у відповідь" — б'ють авіацією та артилерією по майже всіх більш-менш великих селах по той бік фронту: аж від самісінького Посад-Покровського на півдні і до Нововоронцовки на півночі. Гадки не маю, для чого, але на біса тим росіянам вмикати мозок, коли вони воюють: хто ж їм заборонить марнувати свої ресурси…

Переклад: Ростислав Семків, Антон Шигімага

Оригінал

Якщо ви помітили помилку у тексті, виділіть її мишкою та натисніть комбінацію клавіш Alt+A
Коментувати
Поділитись:

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі