Ще один міф про Росію, який легко зруйнувати

У репутацію "другої армії в світі" вже ніхто не вірить, що ж щодо "миролюбності"?

"Миролюбність" і "травоядність" Росії — міф, який неважко перевірити. Майже у всіх війнах за останні 200 років саме Росія була агресором. Вона розв'язувала конфлікти, й переважну більшість із них — грубо кажучи, 70% — програла. Навіть у тих випадках, коли вона не була нападаючою стороною, її війська виступали "жандармами Європи", катами та карателями, придушуючи повстання та революції.

Можете заглянути до Вікіпедії. Оцінити список "перемог". Для прикладу — поцікавтеся громадянською війною в Грузії в 1991-1993 роках. Або в Придністров'ї. Або в Польщі 1939 року — теж перемога. Придушення повстань у колоніях та захоплених країнах — це теж перемоги, щоб ви зрозуміли.

Коли справа доходила до воєн із серйозними супротивниками, так із перемогами раптово наступали невизначеності. Або взагалі — траплялися поразки.

Так що у фразі "Росія закінчується там, де можна отримати люлєй" більше правди, ніж жарту. Й слова про те, що "Севастополь — місто слави російської зброї" треба сприймати як алегорію. Сумне для російської зброї місце — Севастополь. Краще не вникати.

Загалом, міф про миролюбність Росії з тієї ж опери, як і легенда про військову славу в Севастополі. Ніколи не було і ось знову.

Звідси ж міф про "непереможну" та "побєдоносну". Бита, багаторазово та сильно бита. Чутки про героїчне минуле дуже перебільшені. А ось інформація про мародерство, військові злочини та насильство над мирним населенням уперто замовчувалася.

Нічого. Все таємне стає очевидним.

"Друга армія у світі" стрімко рухається до свого справжнього місця в ранжирі — ближче до хвоста.

Оригінал