Пошуки "хороших рускіх" — не більше ніж стокгольмський синдром

Але якщо вони дуже треба, я бачу два умовних варіанти

Дайте їм вже тих "хароших рускіх".

Коли ми працювали в комунікаціях по Covid-19, мусили зарубати собі на носі, що не можна просто вимагати в людей чогось не робити. Наприклад, не торкатися обличчя немитими руками. Ну не працює воно. Еволюція заклала в людину механізм, який змушує її мацати своїми кінцівками лице.

Тому треба дати альтернативу. Використовуйте серветку чи носовичок. Чи щось таке.

Мені здається, що з хворими на стокгольмський синдром шукачами "хароших рускіх" може працювати схожа історія. Ну не можемо ми їм пояснити, що Латиніна, Ходорковський чи Навальний — це теж росімперіалісти. Теж антиукраїнська шваль. Що не треба їм до рота заглядати. Не доходить.

Що ж, давайте їм знайдемо "хароших рускіх".

Тут я бачу два умовні варіанти. Є росіяни, які в Україні воюють проти російських загарбників. Воювали в 2014 році та воюють зараз. Добровільно, усвідомлено.

З інтелектуалів є Каспаров. Не закликаю зачаровуватися, але він займає не лише адекватну позицію до путінського режиму й роками пояснював на Заході, хто наспраді Путін. Він відкрито говорить про необіхідність того, щоб Україна перемогла в цій війні. На відміну від латиніних і навальних, які обурюються тим, що росармія недостатньо ефективно знищує Україну, а Захід дає нам зброю для захисту.

Хай краще вже Каспарова читають. Хоча і цей "хароший рускій" наче з Баку, Азербайджан. Тому тут ще можна посперечатися.

Оригінал