Війна багато чого змінила, але не міжнародну політику. Там немає етики і моралі
Про п'ятый пакет санкцій Євросоюзу проти Росії
Багато невдоволення та гніву щодо п'ятого пакету санкцій ЄС проти Росії. Мовляв, не зробили так, як ми хотіли. Слабкі санкції. Беззуба реакція Заходу.
Я думаю, підходити до цього питання треба інакше.
По-перше, з початком війни в Україні політичні та економічні розрахунки європейських країн суттєво не змінилися. Так, усі зрозуміли, що РФ неадекватна. Так, всі почали від неї дрейфувати якнайдалі. Так, громадська думка почала ще більше симпатизувати українцям. Однак це не означає, що в керівництві ЄС розучилися рахувати збитки та оцінювати ризики. Звідси й небажання запроваджувати тотальне ембарго, яке поховає їхні правлячі еліти разом із РФ.
По-друге, низка країн сподівається на швидке завершення війни з надією на те, щоб послабити хоча б частину санкцій. Тож рішення про ембарго на імпорт вугілля перенесли на середину серпня. А тотальне ембарго на нафту і газ не вводять, бо не бажають спалювати всі мости з РФ і ще більше, як їм здається, загострювати конфлікт.
Низка країн сподівається на швидке завершення війни з надією на те, щоб послабити хоча б частину санкцій
По-третє, низка країн (Велика Британія, США, Польща) хочуть довгострокового ослаблення РФ, щоб Москва сплила кров'ю, а для цього швидке завершення війни, яке дозволить Путіну частково вистрибнути з цієї авантюри, не підходить. Тут добре проглядається позиція США, які запроваджують санкції поетапно, фактично залежно від того, як розвивається наша війна, і різко піднімають ставки, коли надходять новини з "полів" мирних переговорів.
По-четверте, Захід дійшов межі своїх санкційних можливостей. Повна блокада всього і вся неможлива без величезного ризику внутрішньої політичної реакції та економічної кризи. Крім того, існує думка, що заганяння Путіна в кут загрожує ядерними наслідками, а інші вважають, що не можна штовхати РФ повністю в обійми Сходу.
Нарешті, у багатьох країнах вважають, що розгін інфляції внаслідок економічних потрясінь, пов'язаних із війною, може знову створити благодатний ґрунт для посилення позицій будь-яких націонал-популістів, як це було у 2014-2015 роках. Зростання антиелітарних настроїв у Європі і так на підйомі, зокрема за підсумками пандемії Covid-19. А недавні вибори в Угорщині – хороше тому підтвердження.
Я думаю, що у разі подальшої ескалації ЄС може піти на точкові обмеження щодо нафти. З газом все складніше. Багато залежатиме від того, чи зможуть в ЄС "пропетляти" між бажанням і надалі фінансувати "зелений перехід" та необхідністю економити газ, паралельно будуючи додаткову інфраструктуру для прийому скрапленого газу із США. А ще постало питання збільшення витрат на оборону.
Нам треба зрозуміти, що ми воюємо без союзників. Війна багато чого змінила та змінить, проте вона не змінює природи міжнародної політики, яка функціонує аж ніяк не за правилами моралі та етики.
Війна в Україні не відрізняється від війни в Сирії або в Ємені
З цієї позиції війна в Україні не відрізняється від війни в Сирії або в Ємені, в рамках яких усі теж діяли, виходячи зі своїх прагматичних інтересів, а не якихось понять справедливості та альтруїзму – змінюючи позиції по 20 разів, точково коригуючи санкції, поставляючи зброю, реагуючи чи не реагуючи на мирні переговори тощо.
Realpolitik ніхто не скасовував, і те, що ми спостерігаємо на нашому прикладі зараз – це її яскрава заграва, яка дає нам багато їжі для роздумів та переосмислення нашої зовнішньої політики після війни.
Коментарі